«Вилітаємо з Нурієвим у збірну». Нападник Минаю про хвилювання перед Динамо і науку Мілевського
Минулий сезон став дебютним для закарпатського Минаю у Прем’єр-лізі. Разом із новачком змагань перші кроки в елітному дивізіоні робив тоді ще 19-річний форвард команди Рустам Ахмедзаде. Ігрова практика в УПЛ не залишилася непоміченою тренерським штабом національної команди Азербайджану - Рустам отримав виклик від Джанні Де Б'язі.
Рішення про виступи за азербайджанську збірну хлопець приймав після розмови з батьками. Його тато - азербайджанець, тож підтримав сина у цьому виборі. В інтерв’ю FanDay Ахмедзаде розповів про зв'язок із Азербайджаном, своє дитинство та випробування на шляху до Прем’єр-ліги, а ще намагався знайти пояснення вильоту Минаю у Першу лігу.
«Дуже прикро, що так все завершилося»
- Рустаме, втомилися і вже потребували відпустки?
- Якщо чесно, то хотілося перевести подих - літа не бачив уже два роки. У минулому році догравали сезон у Першій лізі, а згодом стартували в УПЛ. Пауза була зовсім невеликою.
- Ми переносили наше спілкування кілька разів. Ви пояснювали - усе через тренування. Часу на відпочинок вдосталь?
- Нещодавно у клуб прийшов лист з азербайджанської федерації - мене та Анатолія Нурієва викликали у національну збірну. Незабаром вилітаємо у розташування команди. Тому тренуюся самотужки, підтримую форму - маю бути у тонусі.
- Тобто відпочити таки не вдасться?
- Виходить, що так (посміхається).
- Як оціните минулий чемпіонат?
- Якщо говорити про мене, то на сто відсотків згадую його з позитивом. Я дебютував у Прем'єр-лізі, виступав за хорошу команду, чимало взяв корисного для себе. Мені усе сподобалося. Я - молодий гравець, партнери постійно підказували, навчали, подекуди могли «напхати», та це досвід. Головне розчарування - виліт Минаю. Дуже прикро, що так все завершилося.
- Вважаєте, що понизилися у класі справедливо і по грі?
- Як на мене, то ми не були найслабшими. Проте з турнірною таблицею сперечатися важко - тут все очевидно. Насправді ми у багатьох матчах перегравали суперника, просто не вистачало необхідного результату.
Читайте также Севидов о будущем Миная: «Задача — вернуться в УПЛ, будет новый тренерский состав»
- Зараз у пресі багато інформації про відхід гравців Минаю. Де плануєте почати новий сезон?
- Я поки не маю конкретики. Зараз - я гравець Минаю, у мене чинний контракт. Розмови певні є, але це все неофіційна інформація. Думаю, з часом побачимо.
«Сподобалися Миколенко і Вернидуб»
- Що вас найбільше здивувало в УПЛ?
- Після фактично дитячого футболу мене вразила висока швидкість гри, потреба у негайному прийнятті рішень. Про помилки годі казати - якщо помиляєшся, то тебе моментально карають за це.
- В елітному дивізіоні ви провели 20 поєдинків, однак голів не забивали. Засмучені?
- Голи - це показник роботи форварда. Їхня відсутність псує настрій, звичайно. На жаль, уся команда мало забивала. Можливо, саме тому Минай і вилетів. Як би там не було, мені треба чимало працювати і покращувати реалізацію.
- Гра з Десною наприкінці сезону стала однією з найкращих не лише для вас, а й для команди - Минай здивував усіх.
- Було дуже приємно, адже я віддав гольовий пас і заробив пенальті. До того ж Минай перебував у скрутному становищі - ми мали вигравати, щоб зберігати шанси і надії на боротьбу за місце в еліті. Мені довірили місце у стартовому складі, я зробив усе, що міг. Прикро тільки, що не демонстрував такі результати у кожній грі. Шкода також, що перемога над Десною не допомогла Минаю.
Читайте также Кополовец: «Из Миная хотят уйти 90-100% футболистов»
- Ви дебютували у Прем’єр-лізі у протистоянні з Динамо. Сильно хвилювалися?
- Мандраж відчувався, поки сидів на лаві запасних, добряче переживав. Це ж НСК «Олімпійський», я ще кілька років тому ходив на трибуни у якості глядача. А тут виходжу на поле. Переживав, звісно… Проте вийшов на заміну, минуло 10-15 секунд і я про усе забув. Повністю занурився у гру.
- Хто із захисників виявився найбільш некомфортним?
- У грі з Динамо я діяв на фланзі - було цікаво протистояти Віталію Миколенку. Сподобався також Віталій Вернидуб із Зорі. Взагалі в УПЛ нема слабких захисників. Насправді дебют в елітному дивізіоні - велике досягнення для мене, ціль, до якої я довго йшов. Пригадую, як у дитинстві дивився по телевізору ці поєдинки, а тепер сам беру у них участь. Це надихає.
«У Колосі в мене не вірили»
- Ви народилися у невеличкому селі Буртин на Хмельниччині. Маєте там родичів?
- Так, зараз у селі мешкає моя бабуся, а ще двоюрідні брати, сестри і тітка. Востаннє був там два роки тому. До речі, планую нарешті навідатися туди - сподіваюся, що після збірної вирушу якраз у село.
- Ви переїхали до Києва у 6-річному віці. Втім канікули проводили у селі?
- Звичайно, постійно приїжджав у гості, коли навчався у школі. Бігали з коровами по полю, у дворі ганяли з курми та гусьми. Зараз знову потраплю у цей антураж (посміхається).
- Майже усі київські хлопчаки в дитинстві мріяли про Динамо. Ви не виняток?
- Ви знаєте, якраз навпаки. Можливо, у молодших класах школи хотів грати за Динамо. Але згодом потрапив до тренера в ДЮСШ «Зірка», який дуже багато зробив для мене. Леонід Васильович Далекий навчав не лише футболу, а й життєвим речам.
- Перший ваш досвід на проміжному етапі - виступи за юнацьку команду Олександрії. На момент дебюту за U-19 вам виповнилося лише 16.
- Це завжди цікаво і класно. Навіть при переході з U-19 в U-21 відчувається новизна. Ти потрапляєш у нове середовище, рівень підвищується. Втім перехід у дорослий футбол - зовсім інше. Навіть, коли я потрапив з U-21 у першоліговий Минай. Напевно, всі так кажуть, але це реально інший світ. Спочатку було доволі складно, але я відчував прогрес.
- Далі у вашій кар’єрі була «молодіжка» Колоса. Коли грали за Минай проти своїх колишніх команд, відчували особливу мотивацію?
- В Олександрії я провів півроку в U-19, довго заліковував травму. Тому нічого надзвичайного не відчував. А от проти Колоса хотілося вийти і довести. У мене не вірили в першій команді, не хотіли давати шанс. Але цей клуб я в будь-якому разі позитивно сприймаю. Довго перебував у ковалівській команді, навчився корисних речей. Зрештою, радий, що все так склалося.
«Мав проблеми з ігровою практикою. Навіщо мене було викликати у збірну?»
- Перехід Артема Мілевського у Минай - хороша нагода для молоді перейняти досвід. Ви могли підійти до старшого партнера за порадою?
- У колективі Артем поводив себе як проста і чуйна людина. Завжди допомагав, підказував. Справді можна було підійти у тренувальному процесі чи навіть отримати підказку під час матчу. Він завжди допоможе. Навіть стосовно життєвих питань. Принаймні, молоді з радістю підказував.
Читайте также Милевский покинет Минай и летом может завершить игровую карьеру
- Ви зверталися до нього на «ти» чи по батькові?
- На тренуванні складно на «ви» звертатися - усе швидко та інтенсивно, тому використовуєш скорочення, типу, «Міля» чи «Тьома». Якщо ж за межами поля у побуті, то я і молоді хлопці використовували «Володимирович» і на «ви».
- Інформація у пресі про ваші виступи за Азербайджан з’явилася давно. Однак у березні в табір збірної їздив лише Нурієв. У вас виникли проблеми з документами?
- Ні, з документами все гаразд було. Просто на той момент я повноцінно не виходив на поле, мав проблеми з ігровою практикою. Навіщо мене було викликати? Тренерський штаб збірної Азербайджану чекав на мої стабільні виступи, які я демонстрував останнім часом. Ось нарешті дочекався. У збірну я ще не їздив - тепер очікую на знайомство.
Читайте также Нуриев: «Гипс снял, разрабатываю руку. И есть клуб, в который я перехожу»
- Приймали рішення після розмови з сім’єю?
- Радився з батьками, ми довго вирішували. У підсумку все-таки обрали цей варіант. Мій батько - азербайджанець, спортом не займався, а у футбол грав лише на любительському рівні. У дитинстві він не мав можливості навчатися професійно. Проте тато дивиться УПЛ і Лігу чемпіонів, футбол йому близький.
- На татовій Батьківщині уже доводилося бувати?
- Лише одного разу літав у Азербайджан. Мені сподобалося.
- Віднайшли у собі щось азербайджанське, на кшталт любові до місцевої кухні чи потягу до їхньої музики?
- Мені здається, що такі речі генетично закладені. Справді люблю азербайджанську кухню. Та й батько постійно розповідає щось нове про Азербайджан, вчить і пояснює.
- Як у вас із мовою?
- Ось тут проблема - треба вчити. Зрештою, якраз у процесі вивчення. Нічого, скоро підтягну свої знання.