Герої, невдахи та розчарування. 10 головних моментів Євро-2020

Ігор Бойко, коментатор каналу Setanta Sports Ukraine, підбиває підсумки Євро-2020 спеціально для FanDay.net.

Можливо, це три роки очікування міжнародних змагань замість звичайних двох, але цей турнір вийшов насиченим на події, матчі, гарні історії та просто цікавим.

Після цього Євро буде що згадати.

1. Турнір в усій Європі себе не виправдав

В 2012-му році тодішній президент УЄФА Мішель Платіні вирішив знайти консенсус з усіма бажаючими прийняти Євро та виголосив про бажання провести турнір в різних містах Європи. Адже Європа - єдина та неподільна.

Ідея цікава, але її реалізація призвела до організаційного провалу. Звичайно, багато на що вплинув ковід, через який турнір перенесли на рік, але не змінили варіанти проведення.

Через різні варіанти карантину вболівальників з багатьох країн не пускали на матчі команд, що призвело до того, що футбольний форум, як це зазвичай буває, не став загальним святом.

Але й без ковіду було б важко. Адже командам довелося літати з міста до міста, тоді як інші грали переважно вдома. Зокрема, Вельс в групі двічі літав поміж Баку та Римом, тоді як Англія шість з семи матчів на турнірі провела в Лондоні.

Теперішній президент УЄФА Александер Чеферін визнав помилку попередників, й сказав, що такого більше не повториться.

2. Турнір з 24-ма командами - особливий

Така формула, коли до плей-офф виходить не лише дві найкращі команди з кожної групи, а ще й деякі треті місця, з одного боку не дуже спортивна зі звичної точки зору, проте має свої нервові особливості.

Українські вболівальники можуть якнайкраще підібрати слова для того, аби описати цю ситуацію, коли тебе поховали після поразки, але на третій день виявилося, що ти живий.

З точки зору справедливості можливо й є якісь моменти, але якщо говорити про емоції, нерви, глядацький інтерес та багато інших факторів то ось варіант з виходом ще чотирьох третіх місць додав шаленої інтриги.

Та й, зрештою, за таких умов справжній чемпіонат розпочинається з плей-офф. Україна, а ще дві третіх команди в свої групах Чехія та Швейцарія довели це, вийшовши в другий раунд турніру на виліт.

3. Життя та смерть важливіші за футбол

Тренер англійського Ліверпуля Білл Шенклі говорив, що футбол важливіший за життя та смерть. Проте контекст тієї фрази був інший, що після смерті футбол залишиться.

Але пряму інтерпретацію цієї фрази перевірили на початку турніру, коли ледь не сталася жахлива трагедія з данським хавбеком Крістіаном Еріксен.

На деякий час все пішло на інший план, й здавалося, що ніякого Євро не буде, якщо станеться найгірше.

Лікарі врятували Еріксена. Це найбільша перемога цього турніру, що б там не говорили італійці.

4. Італія - справжній чемпіон

Не так часто буває, коли після визначення переможця такого турніру не залишається запитань щодо справедливості переможця. Власне кажучи, не завжди найкраща команда перемагає.

Цього разу хіба відсоток статистичної похибки любителів футболу вважає, що Італія незаслужено виграла Євро. І це при тому, що Італія не лише у фіналі, але й у півфіналі перемогла по пенальті.

Якби трохи інакше склалася ця серія, то багато хто назвав би Англію несправедливим переможцем. До Італії претензій немає.

Команда Роберто Манчіні закохала в себе ще в перших матчах групового етапу. В плей-офф було не настільки легко, весело та яскраво, проте Італія вразила своїм характером та рішучістю, чого не вистачало останнім суперникам італійців: й Англії, й Іспанії, й Бельгії.

Італійці провели чудовий турнір та заслужено перемогли.

5. Герой турніру - Роберто Манчіні

Збірна Італії не потрапила на чемпіонат світу 2018 року, опинившись на самому дні свого життєпису. Пройшло лише три роки, й Італія виграла Євро.

Якщо визначати героїв цього Євро, то тут багато імен фігуруватиме: герой серій пенальті Джанлуїджі Доннарумма, пара центрбеків Джорджио К'єлліні - Леонардо Бонуччі, мізки команди Жоржиньо та Марко Верратті, ноги команди Леонардо Спінаццола та Ніколо Баррелла, Федеріко К'єза, Лоренцо Інсіньє.

Проте усіх їх об'єднав Роберто Манчіні. Він зарядив ідеєю та повернув в голови гравців те, що вони сильні та утворюють сильну команду.

Зазвичай, тренери на рівні збірних залишаються другорядними персонажами, це змагання футболістів та державних ідей. Але неможливо не відзначити досягнення Манчіні.

6. Провал турніру - збірна Франції

Перед початком турніру Франція була неймовірним фаворитом турніру, випереджаючи усіх інших суперників. Важко було знайти якісь пояснення, чому команда Дід'є Дешама після Кубка світу три роки тому не виграє Євро.

Франція виграла групу смерті з Німеччиною та Португалією, але вже на першому етапі плей-офф поступилася Швейцарії.

Правда була тих, хто говорив, що сама лише Франція може себе зупинити. І хоча Швейцарія зробила героїчні речі, проте якби французи зіграли чітко та вміло, якби всередині команди все було гаразд, якби вдалося зберегти ту рішучість та впевненість трирічної давнини, то Франція б й Швейцарію пройшла, й певніше за все свій статус фаворита підтвердила.

А так з поразками Німеччини, Португалії та Нідерландів в першому раунді плей-офф все одно невдача Франції виглядає особливим провалом.

7. Розчарування турніру - Бельгія та Португалія

У кожної з цих команд своя історія невдач, але вони сталися.

Португалія - діючий чемпіон Європи, яка на цьому турнірі за визначенням багатьох мала навіть сильніший склад, ніж п’ять років тому. Звичайно, календар не пожалкував команду Фернанду Сантуша, яка примудрилася на цьому турнірі зіграти з Францією, Німеччиною та Бельгією, які були фаворитами турніру до його початку.

Проте в жодному з цих матчів Портгалія не показала якісного футболу, вигравши, зрештою, на турнірі лише в Угорщини, дотиснувши суперника за рахунок замін.

Якщо критикувати за невдачу це покоління португальців, то що говорити про Бельгію, яка вже не перший турнір жила золотим віком. У команди Роберто Мартінеса теж був важкий календар. Та ж Португалія в першому раунді плей-офф, а потім виліт від майбутнього переможця Італії.

Виправданням цей факт навряд чи може бути, адже золоте покоління те, яке повинно вигравати золото, а не може його виграти, програвши впродовж турніру комусь сильному.

Бельгія з чудовим складом Де Брейне, Азар, Лукаку, Куртуа та решта лише трохи менш зіркових гравців зупинилася задалеко до вирішальних матчів.

Якщо у цього покоління Португалії ще будуть шанси (Роналду все ж інше покоління), то у Бельгії може й не бути такого. Тому для неї це особливий провал.

8. Відкриття турніру - збірна Угорщини

В групі смерті угорці прогнозовано зайняли четверте місце та нікуди не вийшли, проте це було зовсім не таке четверте місце, яке їм всі прогнозували.

Команда Марко Россі програла лише один матч, й хоча загальний рахунок з Португалією був 0:3, вперше Угорщина пропустила лише на 84-й хвилині. Після цього була нічия з Францією, яку багато хто назвав випадковістю, але в цьому плані все на свої місця розставила гра з Німеччиною. Угорщина двічі виходила вперед та довгий час була в плей-офф.

В групі з такими монстрами Угорщина зуміла взяти два очки та лише 3% часу програвала в рахунку. За весь чемпіонат менше відсоток тільки у однієї команди - Англії. Навіть чемпіон Італія має ті ж 3%.

Після першого етапу в повітрі було тільки одне запитання: а якби Угорщина потрапила до іншої групи, що було було б тоді? Як би вона виступила з іншими суперниками?

9. Народження нових зірок

Ранній виліт фаворитів Франції, Німеччини, Бельгії, Португалії призвів до того, що у вирішальних матчах здебільшого грали футболісти без статусу Роналду, Де Брейне. Мбаппе, Лукаку, Погба, Мюллера, Крооса, Нойера, Канте та ще рахувати не перерахувати.

В останній четвірці були визнані зірки як К’єлліні - Бонуччі, Кейн чи Бускетс, але не тільки в Данії, але й у Італії, Іспанії та Англії було багато нових імен, з якими широкий загал мав тільки знайомитися.

Дамсгард, Меле, Дольберг - навряд чи прізвища цих футболістів багато хто чув до Євро.

Філліпса навіть в самій Англії не особливо цінували, а Пікфорда та Райса вважали тими, кому не місце в старті збірної.

Педрі ще дитина, щоб так грати. Певне, багато хто запам'ятав й інших гравців - голкіпера Сімона, Дані Ольмо, Еріка Гарсію.

К'єза та Спінаццола з Італії теж вразили, хоча навряд чи до того про них багато чули. Як і про Локателлі чи навіть Барреллу.

Цей Євро відкрив багато нових імен.

10. Турнір став найкращим для України в історії

В Європі на це точно не звернули уваги, але цей турнір став найкращим для України в історії.

Може виникати багато запитань щодо якості гри, щодо справедливості виходу до ¼ фінала та ще багато речей, але є й голий факт - вперше в історії Україна дісталася такого етапу Євро. Дві попередні спроби закінчувалися в групі.

До того ж Україна подарувала цьому Євро один з найгарніших м'ячів - гол Андрія Ярмоленка в ворота Нідерландів. А також одну з найбільш драматичних розв'язок матчу - гол Артема Довбика на останній хвилині додаткового часу зі Швецією.

Україну є через що критикувати, але були й чудові моменти. Зрештою, найкращий турнір в історії.

А, можливо, найкращий турнір і в історії чемпіонатів Європи теж?