Гарет Саутгейт: від вигнанця нації до майже героя

Ігор Бойко, коментатор каналу Setanta Sports Ukraine, розповідає зворушливу історію про шлях головного тренера збірної Англії від вигнанця нації до майже героя.

Беттінгова компанія Paddy Power просто шикарно працює в соціальних мережах.

Відразу після півфінального матчу збірної Англії проти Данії вийшов відеоролик з реакцією нібито типового вболівальника команди на головного тренера Гарета Саутгейта. Цей скетч традиційно для таких випадків повинен бути перебільшенням чогось або виведенням предмета висміювання назовні.

Комічність цього творіння гумористів було в ідеальній правдивості ситуації. Ніякого перебільшення - гола правда. Дійсно після перших матчів турніру Саутгейта критикували за вибір виконавців в заявку, за вибір складу, за обережність і відсутність якогось вогника в діях. Після матчу проти Данії реакція була тільки одна: "Сер Гарет Саутгейт".

Навіть якщо Англія в фіналі програє Італії на Уемблі, що все одно стане великим ударом для громадськості в Англії, нехай до початку турніру хіба що мріяли про фінал, але вже точно не сподівалися, то Саутгейт все одно отримає своє лицарське звання.

Це перший фінал для збірної Англії з 1966 року. І не за таке Королева за ці 60 років святила людей в лицарство. З огляду на статус футболу в цій країні, більшого досягнення не знайти.

Читайте также Чем Евро-2020 похож на ЧМ-1966, или как Англия могла повторить свое триумфальное выступление

Чи герой нації Гарет Саутгейт? Багато хто до цих пір в це не можуть повірити. Але він вже точно не вигнанець.

***

Через 30 років після перемоги на Кубку Світу Англія приймала чемпіонат Європи. Команда зуміла вийти до півфіналу, де на Уемблі грала з Німеччиною. Матч закінчився внічию 1:1, й усе вирішувала серія пенальті. Перші п'ять ударів були точними у обох команд. За Англію забили всі ті, хто повинен був бити і повинен був забивати Алан Ширер, Девід Платт, Стюарт Пірс, Пол Гаскойн, Тедді Шерінгем.

Але була нічия, потрібно було продовжувати далі, а охочих не залишалося. 25-річний центральний захисник середняка Прем'єр-ліги Астон Вілли сказав тренеру Террі Венейблсу, що він проб'є. Саутгейт завжди був великим патріотом своєї країни, чого варто тільки його виконання гімну перед цим матчем - він взяв сміливість на себе.

Атакуючі хавбеки Даррен Андертон і Стів Макманаман не наважилися, Пол Інс свій пенальті проб'є через два роки. Саутгейт сам зголосився, побачивши, що інші бояться.

За Англію на великих турнірах в серії пенальті не забивали найбільш майстерні пенальтисти, а Саутгейт не хороший в цій справі. Андреаса Кепке він не переграв.

Відтоді Саутгейт став вигнанцем нації. Він ще 8 років виступав за збірну, зіграв на чемпіонаті світу 1998 року і Євро-2000, він не був жахливим в цей час. Однак його знали тільки по одній дії - той пенальті в матчі проти Німеччини, який не дозволив футболу повернутися додому.

Критикувати поганого пенальтиста Саутгейта за те, що він не забив пенальті здавалося жахливою ідеєю. Були б кращі пенальтисти тоді, не злякалися б інші, він би з радістю не пішов. Бажання не підвести свою націю закінчилося тим, що Саутгейт став головним невдахою на довгі роки.

Звичайно, невдалих серій у Англії було багато, вилетів багато, але в домашньому півфіналі проти Німеччини - це особлива історія.

***

У сезоні 2005/2006 Міддлсбро здивував всю Англію. Говорити про всю Європу навряд чи варто, адже навряд чи Європа особливо пильно стежила за Кубком УЄФА.

Під керівництвом Стіва Маккларена клуб, який можна називати скромним, але при цьому не зі скромними можливостями завдяки своєму власникові Стіву Гібсону дістався до фіналу другого за значущістю турніру Європи.

Читайте также Италия – Англия: прогноз на финальный матч Евро

Шлях Міддлсбро не можна називати видатним, адже в 1/4 фіналу був обіграний Базель, а в півфіналі - Стяуа. Але все одно Міддлсбро не була явним претендентом на фінал.

У тій команді було багато цікавих і сильних виконавців: Марк Шварцер в воротах, пара Марк Відука - Джиммі Флойд Хассельбанк в атаці, Стюарт Даунінг, Джордж Боатенг, Фабіо Рошембак. Капітаном команди був 36-річний Гарет Саутгейт.

Саме він виводив Міддлсбро на фінал проти Севільї, який закінчився розгромною поразкою 0:4.

На чемпіонаті світу 2006 року Англія знову нічого не досягла, поступившись в 1/4 фіналу Португалії в черговій серії пенальті. У тому матчі Вейн Руні був вилучений за стусан Кріштіану Роналду, а Френк Лемпард і Стівен Джеррард промахнулися в серії.

У Футбольної асоціації зневірилися в можливості Свена-Йорана Ерікссона побудувати з золотого покоління переможну команду, а тут ще й його секс-скандали спливли назовні. Загалом, наступником Ерікссона став Стів Маккларен. Маккларена в Міддлсбро замінив на той момент ще діючий гравець Саутгейт.

Маккларен провалив відбір на Євро-2008, куди Англія не потрапила, пропустивши в групі Хорватію і Росію й був звільнений досить швидко.

Саутгейт, який хоч і планував працювати тренером після завершення кар'єри футболіста, не готовий був до викликів відразу. У нього навіть тренерської ліцензії не було, він не відвідував курси, а вже по ходу першого сезону займався навчанням.

Маккларен був відмінним тренером для команди з досвідченими футболістами і талановитою молоддю, Саутгейт був його відданим капітаном. Однак трапилася часта для таких історій ситуація, коли після підвищення той, хто був раніше рівним став іншим.

Три роки Саутгейт промучався, а Міддлсбро промучався з ним. У підсумку, після сезону 2008/2009 команда вилетіла в Чемпіоншип (після чого лише раз на сезон поверталася), а улюбленець Гібсона був звільнений через невдалий старт в Чемпіоншипі.

Читайте также Кейн о финале Евро: «Англия способна обыграть Италию»

У тому сезоні Міддлсбро в 38-ми матчах забив лише 28 м'ячів. Це був максимально обережний футбол, який закінчився провалом.

Ті ж хлопці з Paddy Power після вильоту Бельгії від Італії жартували, мовляв, що це за претендент на перемогу на Євро, де головним тренером працює той, хто вилетів з Прем'єр-ліги. Жарт стосувалася Роберто Мартінеса, який вилетів з Віганом, але іронія стосувалася Саутгейта. На той момент Англія ще навіть з Німеччиною не зіграла. Можна було сміливо жартувати.

***

Якщо Мартінес не просто вилетів з Віганом, а й виграв з маленьким клубом Кубок Англії, а потім кілька років працював в Евертоні, то Саутгейт в Прем'єр-лізі більше не з'являвся.

Він повернувся в футбол в 2013-му, коли очолив молодіжну збірну Англії. У всіх країнах світу команда U-21 не є важливою частиною системи. Найчастіше найталановитіші гравці виступають за першу збірну ще в ті часи, коли можуть грати за молодіжку.

Це не команди молодших вікових груп, де потрібно їздити по молодіжним турнірах країни, шукати, відбирати, виховувати. У молодіжній збірній найчастіше потрібно просто збирати тих, хто залишився і намагатися зліпити з них якусь команду.

У самого Саутгейта зараз добрий десяток молодих гравців, які можуть виступати за молодіжну команду. Так що нічого нового.

У 2015-му команда Саутгейта зіграла на молодіжному чемпіонаті Європи. За ту команду грали Харрі Кейн і Джон Стоунз, які досить пізно розкрилися на своєму нинішньому рівні. Джек Вілшир, Філ Джонс, Росс Барклі і Рахім Стерлінг тоді грали за національну команду під керівництвом Роя Ходжсона у відборі до Євро-2016.

До слова, на тому турнірі Англія виграла один матч з трьох в групі, поступилася у вирішальній битві Італії і не вийшла в плей-офф.

Навряд чи були передумови до того, що після звільнення Ходжсона через невдачі на попередньому Євро саме Саутгейт стане його наступником. Йому було найближче йти, але в той же час потрібен більш респектабельний менеджер.

Саутгейт і сам не бажав очолювати збірну Англії. Але повторилася ситуація з його призначенням у Міддлсбро - команда раптово залишилися без тренера. Повторилася історія з тим пенальті проти Німеччини - ніхто більше не захотів брати на себе відповідальність.

Сем Аллардайс став новим головним тренером, провів один матч, а потім потрапив в жахливий скандал, де журналісти під виглядом якихось арабських магнатів вибивали преференції, які Аллардайс обіцяв. У підсумку, він був звільнений, а Саутгейт став тимчасовим наставником.

Раніше тимчасовим наставником був Стюарт Пірс, попередник Саутгейта в молодіжній збірній, але всі розуміли, що це лише на час пошуків нового головного тренера.

У таких випадках часто буває, що після отримання шансу хтось починає всіма силами чіплятися. Відносно Саутгейта так не можна було сказати, він просто намагався виконувати роботу, яка на нього несподівано звалилася.

У підсумку, так не і знайшовши нікого підходящого Футбольна асоціація підписала з ним повноцінний контракт.

Збірна Англії, яка при Ерікссоні, а потім і при Фабіо Капелло зобов'язана була боротися за титули тепер опускалася: Ходжсон, Аллардайс, а тепер і Саутгейт. Ну які мрії про велике з тренером, який вилітав з Прем'єр-ліги, працював собі в молодіжці, та ще й вигнанець нації?

***

Бути головним тренером збірної Англії одна з найважчих робіт у світі: від тебе завжди вимагають перемог, історії яких немає. Від усіх вимагають перемог від Німеччини, Бразилії, Франції, Італії, але в їх історії вистачало успіхів.

Англія практично ніколи і ніде не перемагала, але при цьому обов'язково повинна перемагати.

Під керівництвом Саутгейта у збірної Англії вистачало успіхів. Він вивів команду на чемпіонат світу 2018 року, а там вперше за 28 років дістався до півфіналу цього турніру і вперше за 22 роки будь-якого турніру в принципі.

Але хіба це не мінімальне досягнення, яке повинно піддаватися цій збірній? Ніхто не вражений. До того ж Англія на тому турнірі перемогла Туніс, Панаму в групі, Колумбію по пенальті і Швецію, після чого в півфіналі поступилася Хорватії. Де тут топ-команди?

Англії пощастило з календарем і суперниками, команда демонструвала нудну гру і багато інших слів для того, щоб послабити досягнення збірної Англії. Випадково - ось яке слово шукали тоді.

Через рік команда Саутгейта вийшла в півфінал нового турніру Ліги Націй. Який-не-який турнір, але все ж в групі Англія обійшла Хорватію та Іспанію. Хоча це все одно не рахується, ніби Кубок УЄФА якийсь.

Була би на місці Саутгейта інша людина, вона би махала цими орденами і не звертала увагу на натовп. Навіть не про Жозе Моуріньо мова, якого якраз кликали до Саутгейта, але і про попередника Аллардайс.

Він ніколи не називав це своїм досягненням, не називав це досягненням, в принципі. Обережний, спокійний, розмірений та чесний він просто робив свою роботу.

Саутгейт не саме себе охрестив вигнанцем нації, й не йому знімати цей статус.

Після ситуації з Аллардайсом Саутгейт як і в тому випадку з пенальті в матчі проти Німеччини взяв відповідальність на себе, коли просто не знайшлося більше бажаючих. Але тепер результат був іншим. Успішним.

***

Хоча до цього турніру в Англію ніхто не вірив. Вона знову була в списку фаворитів, знову очікування були великими, але віри не так багато. Рано чи пізно Англія повинна була вилетіти.

Не тільки в тому ролику, але і в житті в Саутгейта не вірили після кожного матчу групового етапу, після Німеччини і тільки після України почали всерйоз сподіватися на здійснення мрії.

Читайте также «Королева Англии пожала мне руку и пожелала удачи». Валерий Поркуян вспоминает о ЧМ-1966 - последнем крупном триумфе сборной Англии

Шукати якісь секрети в роботі Саутгейта не варто. Він звичайний тренер, який намагається налагодити атмосферу, створити не збірну, а перш за все команду і розкрити кращі якості футболістів, які у нього є. А сильних футболістів у Саутгейта вистачає.

Стиль гри його команди не вражає, але він завжди був обережним і велику ставку робив на спокійне виконання простих речей, перша за все в захисті. Якщо хтось захоче називати це нудним, то він не помилиться.

Саутгейта ніхто не покличе тренувати в топ-клуб, він не стане одним з найкращих тренерів в історії футболу. Але він точно не вигнанець.

Він майже герой.