Від різноробочого в готелі – до конкурента Подольськи: пригоди українських футболістів у Польщі
164551 
0 
У Польщу їде багато українських заробітчан. Трапляються серед них і футболісти. Хтось, як Хомченовський чи Шабанов — поїхали до сусідньої країни вже відомими гравцями. Інші, як Дитятьєв з Романчуком — проходять становлення в Польщі. Редакція Fanday.net вирішила знайти українців, які грають за клуби Екстракляси, але ще не відомі на батьківщині. Сергій Крикун, Арсен Гросу та Єгор Маценко в майбутньому можуть приємно здивувати як поляків, так і українців. Давайте дізнаємось їхні історії.
Всі троє футболістів пробивалися із самих низів футбольного ешелону. Жоден з них не грав в Україні на професійному рівні — виступали тільки за молодіжні та аматорські клуби. В юному віці вони вирішили спробувати свої сили закордоном. Вибір впав на Польщу.
В першу ніч у Польщі Крикун спав на валізах, бо не було де переночувати
– Як розпочався ваш футбольний шлях?
Сергій Крикун (24 роки, лівий вінгер, Гурнік (Ленчна):
– У футбол почав грати в селі Карпилівка Ківерцівського району Волинської області. Їздив на шкільні турніри. Після цього мене взяла до себе команда з сусіднього села — ФК Цумань, яка грала на область. Потім я пішов навчатись до Волинського військового ліцею, і тоді перейшов до команди Піддубці.
Арсен Гросу (20 років, атакувальний півзахисник, Гурнік (Забже):
– В 11 років я пішов в івано-франківську команду Юніор. Ні на яких чемпіонатах України та області ми не виступали, грали тільки товариські турніри. Через рік я перейшов до ДЮСШ 3 Івано-Франківськ. Там я грав з хлопцями на рік старше у Першій лізі та на чемпіонат області зі своїми однолітками. Тоді я виступав на позиції нападника, забив 25 голів та отримав пропозицію від РВУФК Київ — своєрідного філіалу Динамо. Все літо я провів з ними збори. Наче було все добре, але мені тоді було 12 років і ми з батьками не наважилися переїхати до Києва. Я повернувся до Івано-Франківська. Проте в команді були вже проблеми — з фінансами, з харчуванням, проживанням.
В той час я отримав пропозицію від КОДЮСШ Арсенал, потім вони змінили назву на Княжа. Там я провів рік в U-15. Потім сезон відіграв в Буковині U-16 і перейшов до ПФК Львів, у складі якого й закінчив Дитячо-юнацьку лігу. Ще півроку відіграв в U-19. Після цього за угодою сторін розірвав контракт зі Львовом і перейшов у аматорську команду Покуття з Коломиї.
Чому розірвав зі Львовом угоду? Не зійшлись із тренером у поглядах. Він не бачив мене у складі, а я хотів грати. Потрібно було вибирати — або ще чекати, або міняти команду. Я обрав другий варіант. Я родом із Коломиї. Виходить, що повернувся додому. Покуття тоді виступало в аматорському чемпіонаті України та паралельно грало на область. Я перейшов до них взимку і відіграв друге коло чемпіонату.
– Як ви потрапили до Польщі?
Крикун: – Після закінчення ліцею виїхав на навчання в Польщу. Вступив до університету WSB у місті Біла Підляська. Коли вперше приїхав до Польщі, не знав мови і не мав де переночувати, бо мене не прийняли в гуртожиток. Першу ніч спав на своїй валізі у когось із знайомих, але сном це назвати важко. На другий день з товаришем, який також приїхав навчатись, знайшли квартиру. Так і освоїлися поступово.
Гросу: – Влітку 2019 року я спілкувався із другом — Віталієм Дахновським. Зараз він грає за Верес, а тоді виступав у Польщі за Космос (Новотанець). Раніше ми разом були у ПФК Львів та одночасно розірвали контракти — я поїхав у Покуття, а він — у Польщу. Я неодноразово казав йому, що хочу спробувати свої сили закордоном. Необов’язково на високому рівні, можна і в командах з нижчих ліг, щоб зачепитися. Він запросив до Польщі.
На наступний день я зібрав речі та поїхав. Мені якраз виповнилось 18 років. Космос (Новотанець) виступав у шостому по силі дивізіоні — це, приблизно, як чемпіонат області в Україні. Там я провів півтора року. Якраз тоді був період із загостренням пандемії — багато пауз у чемпіонаті. Це не пішло мені на користь. Півроку було дуже складно без тренувань. У Польщі були набагато жорсткіші карантинні обмеження, ніж в Україні. Інколи навіть на вулицю не дозволяли виходити.
Гросу працював різноробочим у готелі та півтора року безкоштовно грав у футбол
– Розкажіть про початок вашої футбольної кар’єри в Польщі?
Крикун: – В університеті хлопці грали в футбол. Я також приходив. Спитав, чи є в місті команда, куди можна прийти на перегляд. Мені порадили куди звернутись. Після першого тренування я потрапив до юнацької футбольної академії AP TOP 54. Але я не міг офіційно грати, бо був неповнолітнім. Так що півтора року я тільки з ними тренувався. А коли почав грати, то ми відразу виграли юнацьку лігу і вийшли в загальну лігу Польщі.
Після AP TOP 54 я перейшов до місцевого клубу Підлясся. Ми виграли четверту лігу і підвищилися в класі. Я пограв ще сезон в третій лізі і перейшов до Гарбарні (Краков), яка грала в другому дивізіоні.
З цією командою вийшов до першої ліги. Потім був крок назад — Ресовія (Жешув) (друга ліга Польщі, — Fanday.net.). З ними я також підвищився у класі.
Гросу: – У Космосі я більше грав на ентузіазмі, паралельно працюючи у готелі під Жешувом. Прибирав номери, був різноробочим. Космос базувався в кілометрах 80-ти від Жешува. Кожен день туди не виходило їздити, тому я тренувався з іншими командами. Бувало таке, що працював із 07:00 до 15:00 години, о 16:00 був на тренуванні з однією командою, а в 18:00 — з іншою. Знав, що треба тренуватись, інакше буде важко набрати форму.
Я знав куди їхав. Дахновський мені одразу сказав, що якщо приїду в Польщу, то повинен знайти роботу, щоб заробляти гроші, а в футбол гратиму на ентузіазмі. Треба було спочатку показати себе, щоб отримати шанс піти вище.
Гол Крикуна вивів команду в Екстраклясу — він єдиний легіонер у клубі
– Як ви потрапили до клубів Екстаркляси?
Крикун: – Після Ресовії я перейшов до Гурніка (Ленчна). За нову команду я забив вісім голів, віддав два асисти та забив вирішальний м’яч у фіналі плей-офф за вихід в Екстраклясу в ворота ЛКС. Звичайно, відчував, радість. Я допоміг команді виконати ціль та вийти в Екстраклясу. Вболівальники вже впізнають у місті. Підходять, дякують за гру та бажають удачі. В елітному дивізіоні я вже провів два матчі. Можу сказати, що тут швидша гра та команди роблять менше помилок ніж в нижчих лігах.
Гросу: – Після одного з останніх матчів першого кола минулого чемпіонату до мене підійшов президент Космосу та сказав, що на зустрічі був скаут Гурніка (Забже). Моя гра йому сподобалась та він запросив мене на перегляд.
В середині грудня 2020 року я приїхав до Гурніка на тестування, зіграв у спарингах, добре себе зарекомендував. Хоча зізнаюсь, що фізично та морально було тяжко. Мені запропонували контракт із другою командою Гурніка (Забже), яка виступала у третій лізі. Я був приємно здивований, адже це не часта практика, щоб польський гранд запрошував гравця із нижчих ліг.
У новому клубі я швидко адаптувався, провів чотирнадцять матчів, забив три голи та віддав дві результативних передачі. Можна сказати, що допоміг команді поліпшити результати, адже після першого кола ми були внизу турнірної таблиці, а закінчили чемпіонат на десятому місці. Всі побачили прогрес команди.
Два тижні тому мене заявили в Екстраклясу. Вже тренуюсь з основною командою, але ще не дебютував в офіційних матчах. Загалом, не сказав би, що рівень в Гурніку був шокуючим — тяжко, але тренуватися можна. Я з дитинства чекав на цей шанс.
– Чи вивчили вже польську мову та як до вас ставляться партнери по команді, зважаючи, що ви легіонер?
Крикун: – Польську знаю дуже добре, тож в команді спілкуємся на ній. У Гурніку (Ленчна) я єдиний легіонер. Партнери по команді добре до мене ставляться.
Гросу: – Коли я тільки приїхав у Польщу, то абсолютно не розумів польської мови. Було трохи тяжко. Але з часом вивчив. Можливо, польська мова легше далася за рахунок того, що в сім’ї спілкуємся тільки українською, а вони схожі. Через три-чотири місяці вже міг говорити базові речі. Акліматизація у Гурніку (Забже) пройшла добре, саме тому, що я вже знав польську і не було мовного бар’єру. До мене в команді гарне відношення, немає ніякої упередженості. В Гурніку багато легіонерів — є зі Словаччини, Сербії, Іспанії.
Якщо казати про загальне ставлення поляків до українців, то це залежить індивідуально від кожної людини. Можливо, мінімальна, упередженість є. Це пов’язано з тим, що багато українських заробітчан показують себе з гіршої сторони. І це дійсно так, бо я сам бачив. Через таких людей і формується загальна думка. Але до мене ніяких нарікань в поляків ніколи не було.
– Розкажіть про головних тренерів ваших команд? Що вони кажуть про ваші перспективи?
Крикун: – Гурнік (Ленчна) тренує місцевий спеціаліст Каміль Кересь. У нас із ним добрі стосунки, він багато чому мене навчив. Казав, що в мене гарна швидкість та динаміка, але потрібно ще розвиватись, щоб стати кращим. Треба вдосконалити завершальну стадію атак, бути більш спокійним.
Гросу: – У Гурніка (Забже) досить відомий тренер — Ян Урбан. Він виступав за збірну Польші, тренував досить багато відомих клубів, в тому числі іспанську Осасуну. Він на сто процентів професіонал, який знаходить підхід до кожного гравця. Урбан поставив Гурніку якісну гру, побудовану на контролі м’яча. Він приніс європейський стиль. У Польщі більшість команд грають в силовий футбол, а Урбан сповідує комбінаційну гру.
Я спілкувався з гравцями Гурніка, вони сказали, що з приходом Урбана сильно змінився тренувальний процес. Тренування стали коротшими, але більш інтенсивними. Що казав про мої перспективи? Треба розвивати мої сильні сторони — швидкість, дриблінг, гру один в один. Також треба додати в фізиці, набрати масу, бо я не дуже кремезний хлопець (сміється).
– Якщо б нам треба було пояснити читачам ваш стиль, на кого з відомих футболістів ви схожі за амплуа, позицією на полі та манерою гри? Також скажіть, хто ваш футбольний кумир?
Крикун: – Важко сказати на кого, бо кожен футболіст має свої сильні сторони. Мої — це швидкість, дриблінг та динаміка. В мене немає кумирів, від кожного топ-футболіста стараюсь взяти найкраще.
Гросу: – Моя улюблена позиція — атакуючий півзахисник («десятка»), але чистого амплуа в мене немає. Граю на позиції «десятки», «вісімки», можу зіграти й опорного, зліва та справа в півзахисті. Можна сказати, я універсальний гравець. На кого схожий із відомих гравців – сказати не можу, але подобається гра Тьяго Алькантари. Хотів би бути схожим на нього у контролі м’яча, але потрібно ще багато працювати.
Для мене кожен футболіст, який добився висот — є взірцем для порівняння. Класний приклад — Олександр Зінченко. Він розірвав контракт із Шахтарем, в нього був тяжкий період. Але він знайшов в собі сили перезавантажити кар’єру і зараз є основним гравцем Манчестер Сіті та лідером збірної України.
Футбол — це велика робота. Ти повинен кожен день боротися з самим собою, доказувати, що ти можеш бути кращим. Якщо ти в якийсь момент будеш повністю собою задоволений, то прогрес зупиниться. Кожен день потрібно шукати в собі недоліки, які потрібно усунути.
«Він топ-футболіст і топ-людина»: Гросу конкурує по позиції з Лукашем Подольськи
– Хто у вас конкуренти по позиції у клубі?
Крикун: – У Гурніку (Ленчна) за позицією конкурую з поляком Олександром Ягело (Поки Сергій виграє конкуренцію. Два стартові матчі Екстракляси Крикун провів від дзвінка до дзвінка, а Ягело просидів на лавці запасних, — Fanday.net).
Гросу: – Важко сказати. Я тільки нещодавно почав тренуватися з основною командою Гурніка (Забже) і ще не знаю на якій позиції мене бачить тренер. В товариській грі з Аркою я грав на позиції «десятки», з Хапоелєм (Беер-Шева) — правого півзахисника. Напевно, мій основний конкурент в першій команді — Бартош Новак, він грає чисту «десятку». Ще назву Лукаша Подольськи, він також грає «десятку» або «вісімку».
Лукаш Подольски, Гурнік (Забже)
– Лукаш Подольски — колишній гравець Баварії та Арсеналу, чемпіон світу зі збірною Німеччини – грає з вами за Гурнік (Забже). Як вам тренуватися з такою зіркою, як він себе поводить з одноклубниками в побуті та в роботі?
Гросу: – В роздягальні він не показує, що є зіркою світового рівня. Відразу поставив себе на рівні зі всіма. Спілкується з нами, жартує. Топ-гравець і топ-людина. Коли він поруч, відразу розумієш, хто біля тебе стоїть. Його рівень видно одразу.
Подольськи розказував нам про тренування в Арсеналі, відмінності з нашими заняттями. В АПЛ вища інтенсивність, різний підхід абсолютно до всього. Під час тренувань завжди підказує. Він може зупинись на полі і сказати, в тому моменті треба було зіграти по іншому. Це дуже класно.
Після занять залишається на індивідуальні тренування. Каже, що трохи не дотягує до піку форми і треба підтягнути фізику. Видно, що Подольськи не приїхав сюди на відпочинок, він хоче грати та допомагати команді. В останньому матчі він дебютував в Екстраклясі, вийшов на 45 хвилин з Лехом, і всі побачили, що Лукаш повністю віддається на полі. Для нього немає різниці де грати — на чемпіонаті світу, в Лізі чемпіонів чи в Екстраклясі.
– Які задачі стоять перед вашими клубами у цьому сезоні?
Крикун: – Так як ми новачки елітного дивізіону, то ціль Гурніка (Ленчна) — затриматись в Екстраклясі.
Сергій Крикун під номером "22", Гурнік (Ленчна)
Гросу: – Перед Гурніком (Забже) стоять найвищі цілі — чемпіонство та вихід в єврокубки. Розуміємо, що зробити це буде непросто. Ми провалили старт чемпіонату, отримавши дві поразки в двох турах.
Можна програти по різному, демонструючи якісний футбол. Ми не показали в двох іграх хорошого футболу, який сповідували на зборах. Всі задаються питанням, що сталося із командою в офіційних іграх. Можливо нам заважав пресинг трибун або фізична втома — ніхто не знає відповідь. Тренерський штаб робить зміни у заняттях, щоб повернути нас на переможну колію. Я впевнений, що чорна полоса Гурніка (Забже) скоро закінчиться і все буде добре.
В минулому сезоні Варта стартувала з восьми поспіль поразок, а на фініші чемпіонату вже боролася за єврокубки. В Екстраклясі всі команди рівні.
– Яка у вас мета в Польщі на найближчі роки? В якому чемпіонаті та команді хотіли б спробувати свої сили у майбутньому?
Крикун: – Хочу розвиватись і вдосконалювати свою гру. Перейду в чемпіонат, до якого буду готовий. Бо мріяти — легко, а щоб здійснити мрії, треба працювати.
Гросу: – В найближчі півроку хочу дебютувати в Екстраклясі і здобути тверде місце в основному складі. Хочу зробити це якнайшвидше, адже є мрія перейти в топ-чемпіонат.
Хотілося б пограти в Бундеслізі, але найбільша мрія — це АПЛ. Якщо брати Німеччину, то з клубів, по скромному, вибрав би Лейпциг, а якщо так, то Баварія, звісно. В Англії хотів би зіграти за Лестер — подобається їх стиль гри, характер. В Лестера немає стільки грошей, як у грандів, але вони ставали чемпіонами АПЛ. Це мені імпонує.
– Коли ви переїхали до Польщі, до вас проявляли інтерес українські клуби та молодіжні збірні України?
Крикун: – Ні, жодного інтересу не було. В молодіжних збірних також не виступав. Важко сказати, чи погодився б перейти в український клуб. Це було б непросте рішення. Дивився матчі збірної України на Евро-2020. Солідний виступ, в нас зараз підібралася сильна команда.
Гросу: – Ніяких пропозицій не було. З молодіжних збірних також не телефонували, бо я грав в посередніх командах, які не боролись за високі місця. Тяжко було проявити себе, щоб звернули увагу. Самі ж розумієте, що в Україні більшість гравців збірної — це представники Динамо та Шахтаря.
– Порівняйте Екстраклясу з чемпіонатом України
Гросу: – У Польщі більш рівний чемпіонат, кожна команда може відібрати очки в іншої. Коли ти виходиш на матч, то не знаєш, чи будеш сьогодні атакувати, чи захищатись.
Також у Польщі більша відвідуваність стадіонів. На останній наш матч прийшло 18 тисяч вболівальників. В Україні стільки збереться загалом за тур. В цьому є і проблема. Якщо ти провалив, один матч, другий, то дуже важко підняти голову і йти далі. Ти відчуваєш тиск вболівальників. Не можу сказати, що Польща більш футбольна країна, чим Україна, але тут ти постійно під прицілом фанатів. Навіть на заняттях потрібно віддавати всі сили, бо вболівальники також спостерігають за тренувальним процесом з трибун. Якщо відходиш пішки, то вони можуть підійти та сказати: «Ні, хлопче, так не піде. Треба рухатись більше, бо скоро матч і нам потрібна перемога».
«Серце лежить до батьківщини»: Гросу настроєний виступати за збірну України
– Якщо вам запропонують грати за збірну Польщі, погодитесь? Можливо, у вас в планах є отримання картки поляка та громадянства, як зробив у свій час Тарас Романчук?
Крикун: – Кожен має свій шлях. З Тарасом ми знайомі — у нього своя дорога, а в мене своя. Відповісти на питання не зможу, бо жодних пропозицій зі збірних не надходило. А як надійдуть, то час покаже, що я виберу.
Гросу: – Про це можна говорити тільки в перспективі. Якщо б зовсім не було інтересу з української збірної, а я показував результат, то тоді б подумав. Але більше я налаштований виступати за збірну України. А навіть, якщо не дочекаюсь виклику в українську команду, то за Польщу навряд чи погоджусь грати. Серце лежить до України.
– З ким спілкуєтеся з українських футболістів в Польщі?
Крикун: – Спілкуюсь тільки з Тарасом Романчуком (півзахисник Ягелонії, — Fanday.net.) і Фарідом Алі (український вінгер ГКС, — Fanday.net.).
Гросу: – На жаль, нікого з українських футболістів у Польщі особисто не знаю. Крикун грав спочатку у другій лізі, потім піднявся в першу. Я у той час виступав на іншому, набагато нижчому рівні. Якщо б ми перетнулися на футбольному полі, то можливо і познайомилися б.
В Гурніку (Забже) спілкуюсь з молодими хлопцями і тими, хто прийшов, як і я, з другої команди. Але вікового бар’єру немає. Тож стараюсь з усіма підтримувати контакт. З тим же Лукашем Подольски… Незважаючи на статус мегазірки, він зі всіма спілкується, жартує, бо розуміє, що потрібно підтримувати гарний мікроклімат в команді.
– Яка у вас зараз зарплатня у клубах?
Крикун: – Давайте про зарплатню краще не будемо говорити, для мене це делікатна тема.
Гросу: – Зарплата не велика. У другій команді я отримував десь на рівні дублів українських команд. Контракт з основною командою залишився на тому ж рівні, тільки тут прописані бонуси за зіграні хвилини в Екстраклясі. Можна сказати, що весь договір побудований на бонусах. Чим більше буду грати — тим більше буду отримувати.
Гроші для мене не головний фактор. Я переходив у Гурнік (Забже) з команди дуже низького рівня. Якийсь величезний контракт я випрошувати не міг. По суті, я був готовий на такі умови, щоб мені вистачало грошей на їжу та нормальну квартиру. Більше я нічого не хотів. Контракт, який запропонував мені Гурнік, цілком мене влаштував.
– Де ви проживаєте у Польщі?
Крикун: – Орендую квартиру у Любліні за 700 доларів у місяць.
Гросу: – Знімаю квартиру, але оренду сплачує клуб. В контракті це прописано.
«Ми пройшли цей тернистий шлях з моєю коханою — від четвертої ліги Польщі до Екстракляси»: Крикун одружується
Сергій Крикун з Кубком за вихід в Екстраклясу, Гурнік (Ленчна)
– А якби не футбол, то ким би ви стали?
Крикун: – Важко сказати… Можливо, фінансистом. Я ж закінчив університет на факультеті «фінанси».
Гросу: Навіть не задавався таким питанням. Футболом живу з дитинства. Брав м’яч і грав із самого ранку до пізнього вечора. Футбол займав весь вільний час. Якби не футбол, то щось би придумав, але точно не пропав би. Треба знаходити виходи із найскрутніших ситуацій.
– Сергію, судячи з профілю у Фейсбук, то ваше серце вже зайняте. Розкажіть про свою дівчину, як познайомились, чи відвідує вона футбольні матчі, коли Ви граєте?
Крикун: – Познайомились, ще коли я був у Білій Підлясьці. Спочатку переписувались, потім пішло-поїхало. В цьому році ми одружуємось. Вона — моя надія та опора. Можна сказати, що ми разом пройшли цей тернистий шлях — від четвертої ліги Польщі до Екстракляси.
– Арсене, розкажіть тепер ви про вашу сім’ю?
Гросу: – В мене прекрасна сім’я. Всі мої теперішні та майбутні, футбольні та нефутбольні досягнення завдяки моєму батькові. Багато разів я казав, що не можу займатись футболом, мені було морально та фізично складно після невдач. Я казав: все, крапка, досить, завершую з футболом. Але тато завжди переконував мене продовжувати займатись улюбленою справою. Казав, що вся сім’я вірить в мене. Любов до футболу на сто відсотків прищепив мені батько. Якби не тато, то навіть не знаю, чи став би футболістом.
Із самого дитинства в мене був вибір, в які спортивні секції записатись. Насильно мене ніхто нікуди не вів. Батьки одразу сказали, займайся тим, що тобі подобається. Коли в мене почали проявлятися футбольні здібності, батько мене у всьому підтримував. Коли я зневірявся в собі, він казав, що все буде добре: що потрібно — ми купим, куди треба — відвеземо. Я вірю в тебе.
Також велика заслуга в моїй футбольній кар’єрі моєї мами, сестри та її чоловіка. Мене завжди всі підтримували. Спілкуюсь із сім’єю кожен день по телефону. Завжди питають про тренування, про всі футбольні та нефутбольні моменти. На жаль, у Польщу батьки не приїжджали. У зв’язку із карантинними обмеженнями — велика проблема сюди приїхати. Я двічі на рік приїжджаю в Україну — на сім днів влітку і на півтори тижні взимку.
--------------------------------------------------------------------------
В Польщі виступає ще один молодий українець, прізвище якого навряд чи вам відоме — Єгор Маценко. 19-річний юнак грає у найтитулованішому клубі Польщі — Легії. Правда, поки за дублюючу команду.
Маценко — вихованець Динамо, але покинув Україну ще в 16 років. У Польщі спочатку виступав за юніорську команду Урсус (Варшава), але два роки тому його талант розгледіли скаути Легії та перехопили юного українця. Маценко виступає на позиції центрального захисника. Друга команда Легії грає у третій лізі Польщі. Маценко вже провів там 22 матчі, в яких забив гол та віддав результативну передачу. Непоганий показник для захисника.
Як бачимо, у Польщі вистачає молодих українців в командах Екстракляси. Кожен з них має амбіції проявити себе. Віримо, що це в них вийде та в найближчі роки ми ще почуємо про Крикуна, Гросу та Маценка, але вже набагато вищому рівні.
Андрій Піскун, спеціально для Fanday.net
Комментировать могут только зарегистрированные пользователи.
