«Колись Петраков зняв із себе куртку, дав мені та сказав: «На, малий, носи»: Володимир Бондаренко – про крах Таврії

fanday
fanday
Просмотров 22468
1 голос
«Колись Петраков зняв із себе куртку, дав мені та сказав: «На, малий, носи»: Володимир Бондаренко – про крах Таврії
Володимир Бондаренко. Фото ФК Таврія
1
0
Комментариев 0

Останній тренер першого чемпіона - про життя та зникнення Таврії, а також уроки зі своєї кар'єри.

Український тренер Володимир Бондаренко 1-го лютого 2022 року тільки підписав контракт із сімферопольською Таврією, але так і не зумів провести разом з нею жодного офіційного матчу. 

Через повномасштабне вторгнення росії на територію України Таврія виступила із заявою про припинення існування клубу. 

Про це, а також про збірну України, Ракицького та Петракова ми поспілкувалися з Володимиром Бондаренком. 

«Думаю, що Таврія ще може відновитися, однак поки йде війна, це неможливо»

– Розкажіть, де ви зараз знаходитесь та чим займаєтеся?

– Ще з зимових зборів я знаходжусь у Туреччині. Тут залишились хлопці з деяких клубів, але більшість роз’їхались. Також до нас доєдналися хлопці з інших команд – з Лівого берега, Оболоні, Альянсу, з якими ми жили разом. 

Однак незабаром вже всі повернуться в Україну, і ми теж. Я збираюся повертатися до Києва. Ми не могли покинути наших хлопців, які ще тут знаходилися, тому мусимо вже до кінця залишитися, поки хоч один наш футболіст тут. Як казав Микола Петрович Павлов:  «Тренер повинен йти останнім з корабля». 

– Початок повномасштабної війни застав вас у Туреччині на зборах, правильно? 

– Так-так, ми були на зборах з Таврією і за декілька днів після нашого приїзду розпочалася війна. 16-го квітня останній хлопець з нашої команди поїхав, залишилося троє з Лівого берега та один із Оболоні. 

– Чи могли ви очікувати, що розпочнеться повномасштабна війна?

– Звичайно, ні, ніхто взагалі про це не міг подумати. Це навіть у найстрашнішому сні неможливо придумати. 

Як дізнався про початок війни? Мене о п’ятій ранку розбудив футбольний арбітр із Каховки, він перший мене повідомив про це.

– Ви так і не встигли провести жодного матчу за Таврію, шкодуєте про це? 

– На жаль, не встиг. Зіграли з командою лише товариські матчі. Я підписав контракт з Таврією першого лютого. Дуже сильно шкодую, що не вдалося дебютувати в ролі головного тренера клубу у Другій лізі. З 1-го лютого ми розпочали разом працювати, але з президентом познайомилися трішки раніше. У нас були дуже великі плани, ми розпочали зміни в кращу сторону, і президент був задоволений. Тому звісно, що шкода. Проте, ми сподіваємося, що все повернеться. Зараз найголовніше, щоб якомога швидше завершилася ця війна. 

Футболісти ФК Таврія в сезоні 2021/22. Фото Google

– Завдання у Таврії було вийти в Першу лігу? 

– Так, у них стояли певні завдання, але вони багато очок втратили восени. Було важко, однак з тим прагненням, з яким ми розпочали працювати, ми могли ще себе показати. Чимало нових хлопців прийшло, які підсилили команду, ми грали товариські матчі в Каховці та в Туреччині. Таврійці показували, що ми стали на правильний шлях. Мало таких президентів, як Едуард Репілевський: він вкладав і гроші, і душу у клуб. Проблем у хлопців не було взагалі. Були всі умови, гроші платилися, все було добре. Лише показуєш хорошу гру, аби віддячити команді.

– Що взагалі можете сказати про Таврію? 

– Це історичний клуб, перший чемпіон України, який ще й обіграв київське Динамо у золотому матчі, це дорогого вартує. Я знав куди їхав. Це команда з амбіціями, у цьому клубі грали хороші футболісти. 

Шкода, що президент з нуля це все створював і ніби були можливості, а як воно буде зараз – не знаю. Зараз думки не про футбол, а про те, щоб всі залишилися живі-здорові та це все якомога швидше завершилося. Лише після перемоги можна буде повернути думки про спорт.

ФК Таврія з чемпіонським кубком. Фото Google

– Як відреагували на те, що Таврія припинила своє існування? 

– Я вам скажу так. Наш президент це просто озвучив. Він правильно сказав, що поки йде війна, то ні про який футбол і команди не може йти мова. Я впевнений, що багато команд, які були в Україні, припинять своє існування. 

– Є шанс, коли завершиться війна, то Таврія відновиться? 

– В мене є така думка. Однак поки йде війна, то це неможливо. 

– Де зараз колишні футболісти Таврії, знайшли нові клуби? 

– Всіх розкидало по світу: хтось у Польщі, хтось в Канаді чи Угорщині. 

«Росія – це агресор»

– Повномасштабна війна триває вже більше 50 днів, як думаєте, її завершення вже близько, чи ні? 

– Я не можу про це нічого сказати. Зараз стільки всього відбувається. Я і подумати не міг, що ось так все буде та на нас нападуть. Тому говорити про те, коли припиниться війна, така ж непередбачувана річ.

– Якою має бути перемога для України у цій війні?

– Така, щоб влаштовувала всіх українців.

– Чи є у вас родичі чи друзі в росії?

– Ні, немає. Я там грав, приблизно років 5-6, але це було дуже давно. Родичів точно немає, друзів теж. Ми жили в готелі у Туреччині з однією російською командою, я поспілкувався з одним з їхніх тренерів на тему війни, то краще б цього не робив. Вони всі зазомбовані. 

Ми в Туреччині бачимо російські канали, тому розуміємо, яка там пропаганда та це просто жах. А вони це все життя дивляться… Це просто на вуха не налазить. 

Тим більше, ми знаємо все про Бучу та інші міста України, а якось ввімкнули російський канал і ледве з розуму не зійшли наскільки там все по-іншому розповідають. Росія – це агресор і вони не мали так вчиняти.

Буча після звільнення від россійських окупантів. Фото Google

– Яка зараз ситуація на Херсонщині? 

– Ситуація не дуже хороша. Звісно, вже краща, ніж спочатку, бо менше стріляють там. Проте непереливки тим, хто не згідний з режимом, який намагаються встановити силою на Херсонщині, то можуть і стріляти в них.

«Ракицький – справжній українець»

– Що можете сказати про Ярослава Ракицького, його вчинок заслуговує поваги?

– Звичайно, що так. Я особисто не знайомий з Ракицьким, лише через хлопців. Я завжди вважав його патріотом, хтось кладе руку на серце, хтось ні, хтось співає гімн, а дехто цього не робить. Це не свідчить про те, що ти патріот чи ні. Ракицький – справжній українець. Він молодець.

– Чому мовчать Ордець і Тимощук?

–  Позиція Тимощука для мене є великою загадкою та вважаю, що цього ніхто не може зрозуміти. А Івана Ордеця я не знаю, тому нічого не можу сказати щодо його мовчання.

– Як думаєте, скільки клубів у наступному сезоні зможуть брати участь в УПЛ, Першій та Другій лізі? Кажуть, що Друга ліга взагалі може зникнути.

– Ситуація в країні дає зрозуміти, зараз багато клубів зникне. Скільки команд буде невідомо. Саме від їхньої кількості будуть відштовхуватися і робити новий сезон. Ви правильно кажете, що велике питання по Другій лізі. З 30 команд, напевно, 20 зникне, це моя особиста думка. У Першій лізі теж нічого невідомо та в УПЛ теж, якщо чесно. Ніхто не знає, що буде далі.  

– 1-го червня Україна зіграє проти Шотландії, як завершиться цей матч на вашу думку? 

– Дуже хочеться, щоб ми здобули перемогу. Вона зараз нам дуже потрібна. Тому будемо переживати та вболівати за збірну України. Чекаємо з нетерпінням цього матчу.

– Наші будуть готуватися місяць до цього поєдинку – достатньо часу для якісної підготовки?  

– З тим настроєм, з яким наші хлопці вийдуть на цей матч, то вони можуть і без підготовки та в них є великі шанси. На них буде велика відповідальність 1-го червня. І вони мають це розуміти. Тепер всі розуміють український характер і на що ми готові. 

– Взагалі які шанси на те, що Україна поїде в Катар? 

– До матчу 50 на 50, якщо пройдемо Шотландію, то знову буде 50 на 50. Нам треба зробити два кроки.

– Що можете сказати про Петракова?

–  Це мій перший тренер у професійній кар’єрі. Він мене взяв у ЦСКА-2 та завдяки Олександру Васильовичу я розпочав грати у футбол. Це справжній мужик! Як тренер він теж топовий. Я був дуже радий, коли він очолив збірну Україну та можу про нього сказати лише хороше. 

Пам’ятаю одну історію, пов'язану з ним. Колись екіпірування не було, то Олександр Васильович Петраков зняв із себе куртку, в якій ходив, дав мені та сказав: “На, малий, носи”. Він справжній тренер та просто Людина з великою літери.

– Які ваші подальші плани? 

– Ми плануємо за тиждень повертатися до Києва та допомагати, чим лише зможемо. Після завершення війни я далі планую бути футбольним тренером і я бачу себе у цій сфері. Буду тренером сімферопольської Таврії (посміхається – прим. ІГ). 

Ігор Градський, Fanday.net.

Комментировать могут только зарегистрированные пользователи.