Символічна збірна Євро-2020 від Роберто Моралеса

13 июля 2021, 07:00

35263

Телевізійний коментатор Роберто Моралес склав свою символічну збірну ЧЄ-2020 спеціально для FanDay.net

Воротар - Джанлуіджи Доннарумма

Хлопцеві 22 роки, а він вже провів шість повноцінних сезонів як основний у «Мілані». Це топовий воротар з неймовірними фізичними даними, що у поєднанні з ранньою реалізацією є величезним козирем. Частково він схожий на Куртуа, проте італієць сильніший за бельгійця у тих ситуаціях, коли потрібно швидко виходити на м’яч. Гол Шоу на нього списувати не варто. Джиджи витягнув «Скуадру Адзуру» до фіналу у протистоянні з Іспанією, що вже є великим подвигом. Він не був бездоганним, але був абсолютною величиною у захисті команди, навіть більш важливою ніж «діди» Кьєлліні та Бонуччі. Ну й удари Сака та Санчо це «золота історія».

На місце найкращого воротаря також варто було б поставити Каспера Шмейхеля, але ж в історію входять ті, хто більшого досягнув. Сам по собі данець дуже крутий і навіть, на мою думку, нічим не гірший за талантом ніж батько. Але у того були харизма та історичні перемоги, Касперу не судилося таких звитяг, окрім легендарного чемпіонства «Лестера». Зоммера та Градецькі теж пам’ятаємо.

Правий захисник - Кевін Тріппєр

Розумію, що вибір надзвичайно суперечливий якщо дивитися статистику й час на полі та попри все на цій позиції від дуже яскраво запам’ятався. Хороший гравець, який мав не ігрові проблеми цього сезону через дискваліфікацію. Може це допомогло зберегти йому трохи сил, а вони зараз надзвичайно цінні на тлі аномальних навантажень. Він дає велику роботу на фланзі й не забуваємо, що фланги то фетиш команди Гарета Саутгейта. Кревні не став основним від старту турніру, адже фаворитом тренера був герой фіналу Ліги Чемпіонів Джеймс, котрий тоді просто «зжер» одного з героїв цього ЄвроРехіма Стерлінга. Проте гравець «Атлетіко» дав результат у матчах проти Німеччини, Данії та Італії. Тобто в усіх ключових поєдинках.

Правий центральний оборонець - Кайл Уокер

Певна аномалія моєї символічної збірної у тому, що вона формується під класичну схему 4-3-3, або щось схоже на це. Натомість Англія залюбки юзала, як і багато інших команд, схему з трьома центральними захисниками. І саме в такій формації просто топово відіграв Уокер. Свого часу у «Тоттенгемі» здавалося що більш канонічного флангового бігунка не знайдеш у сучасній АПЛ, та його діапазон дій суттєво зріс після потрапляння до рук Гвардьоли. Каталонець любить шукати нові позиції для гравців, гідридні ролі.

Лівий центральний оборонець - Джон Стоунз

Ще один хлопець з «Манчестер Сіті» став для Саутгейта наріжним каменем. Насправді він не лівий, а найцентральніший з трьох центральних гравців захисту, а проти України він діяв ближче до правого флангу. Реально він просто центрбек. І дуже розумний. Чимало позитивних відгуків зібрали на цьому турнірі дії завзятого Магвайра, гра на межі фолу, різка, рішуча, кінематографічна. А от Стоунз лишався стабілізатором усього захисту в усіх іграх. Він в цій команді був інтелектом на своїй половині поля і це дуже крута та важлива функція.

Лівий захисник - Стівен Цубер

Люк Шоу, Леонардо Спінаццола були б надто банальними варіантами для визначення найкращого, хоча англієць дійсно може бути еталоном на своїй позиції у цьому турнірі. Але ж еталони не цікаві, вони як мірило, стандарт.

Мій вибір на користь «айнтрахтівця» Стівена Цубера. Ось де людина чітко заточена лише під флангову роботу. Такий собі простий інструмент. І все ж зовсім не простий, що й прекрасно продемонстрував на цьому чемпіонаті. Франція точно його запам’ятала.

В півзахисті я не стану чітко розписувати функціонал позицій футболістів, але візьму просто трьох найкращих на мою думку.

Півзахисники

Сержі Бускетс

Той випадок, коли коронавірус ледь не вкрав у нього та усієї команди турнір. Без каталонця не було б півфіналу збірної Іспанії. Разом з тим потрібно розуміти, що вропдовж клубного сезону він частенько не витягував матчі до кінця, був «вареним». Проте нині гравець досягнув нарешті того рівня впевненості у власних силах, що навіть «вареним» він може робити різницю. Свого часу ставку на нього в клубі та збірній робили через Хаві (Чаві) та Іньєсту, які не хотіли отримувати не «каталонський» (м’який, який ідеально стелиться по траві) перший пас, тобто вони прагнули максимального комфорту у початковій стадії атаки. Заради геніїв Бускетс отримував місце у стартів хоча були й дуже сильні гравці на цій позиції. Нині він сам глиба. Точно не ідеальний, а разом з тим максимально сильний у своїх головних чеснотах.

Поль Погба

Може когось то здивує, але буде у моєму списку найкращих Поль Погба. Вважаю, що це футболіст якраз для турнірів рівня збірних. На дистанції цілого чемпіонату він встигає вщент розсваритися з кимось, втратити мотивацію, знайти й знову загубити її. Просто не системний гравець. Але ж феноменально крутий, яскравий. Від природи він отримав все і трохи більше. Не зважаючи на характер він режимний і тому завжди в тонусі не нижче середнього. Погба чиста естетика футболу у матчах за збірну, він неймовірно крутий виконавець, який на полі вміє все. Якщо б до завзятості й бойовитості Кате додати талант Поля, то футбол треба було б закінчувати, адже поява ідеалу означає, що гру завершення. На цьому чемпіонаті Погба не був ідеальним, був максимально сильним і зробив для Франції дуже багато. Не пощастило йому зі Швейцарією, хоча в тому матчі він забив феєричний гол.

Жоржиньо

Ще одним півзахисником буде Жоржиньо. Я вибирав між ним Бареллою та Вератті, ось така італійська заруба вийшла. Двоє згаданих партнерів натуралізованого бразильця більш універсальні й цілісні футболісти, вони як краплі ртуті рухаються невпинно і завжди в тонусі. Жоржи дещо інший, трохи повільніший, хоча часто пробігає за матч більше за усіх партнерів, слабший у захисній роботі. Він футболіст з очевидними плюсами та мінусами. Це звучить дивно для опорника та універсала, але це саме так. Цей хлопець «коробка передач» для збірної Італії і водій водночас, саме він обирає темп гри. Функціонал Барелли і Вератті дає дуже багато роботи, креативу і руйнування, але тільки від Жоржиньо залежить якість атакувальних побудов. Він як двері у будівлі, без яких вона стає замкнутим простором.

Форварди

Рахім Стерлінг

Надто очевидна кандидатура для цієї команди. Взагалі, це унікальний футболіст. Людина зі швидкістю рівня призера чемпіонату Європи у бігу на 100 метрів ще й вміє контролювати м’яч у таких забігах. Більшого й не потрібно аби мати супер гравця. Але ж у Стерлінга є ще більше якостей. Його козир це не просто прискорення з шаленою швидкістю. Його екс-партнер Сане може це робити не гірше за англійця. Світовий рекорд зі швидкості у футболі взагалі належить бразильцю Бруно Енріке. Стерлінг ж може виконати таких ультра прискорень не менше десятка на матч. От це неймовірно цінне.

Свого часу Пеп Гвардьола помучився з ним і зробив простий висновок - Рахіма не треба вчити грі, гру треба підлаштовувати під нього. Якщо цьому ямайцю довго розповідати про різні варіанти дій у різних ситуаціях він всеодно забуде, заплутається і втратить м’яч. А от якщо дати команду вриватися у вільні зони і мати водночас партнерів з класним пасом, то отримаєш усі багатства світу, або майже усі, адже Лігу чемпіонів «Манчестер Сіті» так і не взяв. Проте чомусь у клубі його рол останнім часом була дещо звужена і саме через це Джеймс зміг «з’їсти» Рахіма у фіналі. А от у збірній він має достатньо свободи. Саме тому Стерлінг суперзірка цього турніру.

Харрі Кейн

Без нього нікуди. У Англії два мозоки. В захисті вже згаданий Стоунз, попереду Кейн. Усе його ігрове життя Харрі для супер статусу бракувало лише видатної швидкості. Інше є. Отже, граючи з досить швидкими футболістами він сам трохи пришвидшувався, наскільки це дозволяє природа і ще більше пришвидшував свій футбольний інтелект. Зараз це крутий комп’ютер, разом з прекрасною фактурою, позиційною грою та технікою. Саме чесноти Кейна дають повну реалізацію фантастичній швидкості цілої низки гравців цієї команди.

Міккель Дамсгард

Третім до групи атаки хотілося додати Ромелу Лукаку, футболіста видатного і разом зі своєю унікальною фактурою зовсім не примітивного. Біда в тому, що його тотально знищили італійці і такий провал є шлагбаумом на шляху до цієї команди найкращих. Тому зайдемо з іншого боку. Хай буде не гравець вістря, адже є вже Кейн, а допоміжний. Міккель Дамсгаард (чи Дамсгорд). Два голи, асист і, найголовніше, те, що запам’ятався. Гол у ворота англійців особливий на турнірі, єдиний прямий успішний удар зі штрафного. З дріблінгом, хорошими якостями у боротьбі за високі м’ячі, працює і у відборі, і у просуванні вперед. Дуже цікавий футболіст і той рідкісний випадок у сучасному футболі, коли гравець дуже яскраво заявив про себе саме на великому турнірі, адже нині усіх зірочок ведуть заздалегідь.

Тренер - Роберто Манчіні

Тренер Євро 2020 це беззаперечно Роберто Манчіні. Його кар’єра гравця була сповнена певної нереалізованості і це було саме у збірній. Він почав у 80-ті, вмів грати на вістрі і дещо глибше. Дуже сильний футболіст був нинішній наставник чемпіонів Європи, але й гоноровий, потребував особливої уваги до себе через що саме в «Скуадрі Адзурі» не реалізував усіх можливостей. Тренери надавали перевагу більш керованим хлопцям, а за для фантазійного футболу мали самого Роберто Баджо. Тренер Манчіні лишився креативним, як і грав. Хоча часом він і ставав прагматиком, що поганенько у нього виходило, особливо в Англії. Після золота з «Манчестер Сіті», події беззаперечно історичної, він справжніх успіхів не мав. Навколо Манчіні сформувався медійний ореол невдахи, тим паче, він людина досить складна. Але саме в збірній Манчіні зміг змінити ставлення до себе і частково змінився сам. Він прийшов з ідеєю суто конструктивної гри без ніяких винятків. Це звучало красиво на тлі невдач, але мало хто вірив, що він реально так буде працювати з командою. На диво, Манчіні ні на йоту не відійшов від проголошених принципів. Ця команда насолоджувалася грою. Коли ж Роберто зробив збірну чемпіоном Європи, то будь-які питання до нього виглядають недоречними. Мало того що виграв, так ця збірна не має у складі жодної масштабної зірки, жодного потенційного претендента на «Золотий м’яч». Хіба що Доннарума, але ж він воротар.