Символічна збірна Євро-2020 від Артура Валерка

Артур Валерко

Чемпионат Европы

12 июля 2021, 15:50

60045

Експерт ТК Футбол Артур Валерко спеціально для FanDay.net утворив свою символічну збірну чемпіонату Європи-2020.

Воротар – Джанлуїджі Доннарумма (Італія)

Англієць Пікфорд на турнірі пропускав у всього двох матчах із семи, бельгієць Куртуа пропустив менше м’ячів, швейцарець Зоммер і данець Шмайхель завоювали загальну повагу видовищними сейвами (вони в лідерах турніру в цілому). Проте найкращий гравець турніру – Доннарумма. Це він витягнув на собі відразу кілька складних ігор з різницею в один м’яч і виграв дві серії пенальті в двох вирішальних матчах.

Правий захисник – Йоакім Меле (Данія)

Мені дуже б хотілося відзначити Спінаццолу, проте травма вибила з турніру його найшвидшого гравця й перекосила гру Італії, позбавивши її балансу на правому фланзі. Тому віддам належне одноклубнику Малиновського Меле – одному з найбільш сміливих флангових футболістів турніру. Йоакім однаково корисний в грі один в один на захист, і на атаку. Виграв багато єдиноборств. Постійно брав участь в комбінаційній грі Данії по всій довжині флангу. Топ-виступ і значне підвищення цінника.

Центральний захисник – Леонардо Бонуччі (Італія)

Футбольний вік переможений – якщо на такій енерговитратній і виснажливій позиції, як центрбек, у складі переможців турніру діє зв’язка оборонців у віці 34 та 36 років. Молодший напарник К’єлліні сильно відіграв проти найбільш статусних нападників турніру, набив непогану статистику відбирань і підбирань, а також забив чи не найважливіший м’яч турніру – зрівнявши рахунок у фіналі та реалізувавши післяматчевий пенальті після осічки Белотті.

Центральний захисник – Харрі Маґуайр (Англія)

Тотально непрохідний, непоступливий, вольовий – у захисті англійської збірної (найкращому на турнірі) Маґуайр був уособленням ідей Саутгейта. Досить переконливо діяв як внизу, так і вгорі. Харрі забив у ворота України та найкраще виконав свій 11-метровий у фінальній післяматчевій серії з італійцями.

Лівий захисник – Люк Шоу (Англія)

Ви можете вбити в пошуковик його ім’я й переконатися, що поєднання слів «Люк Шоу – травма» найбільше виражає головний біль кар’єри цього думаючого, гострого захисника. І ось після всіх випробувань Шоу видав турнір великої сили. Три гольові передачі та забитий м’яч уже на другій хвилині фіналу – Люк ввійшов у історію своїм ходом. Для збірної Англії за її тактичного різноманіття роль флангових оборонців була ледве не визначальною.

Правий центральний півзахисник – Марко Верратті (Італія)

Італійська середня лінія – зразок. Ефективність взаємодії трійки Верратті – Жоржиньо – Барелла багато в чому визначала тріумф підопічних Манчіні на турнірі. Було б несправедливо не відзначити, що вони не лише диригували грою через інтелектуальне просування м’яча. Той же Марко, при величезній пасовій роботі, став лідером турніру за відбираннями та досягнув показників вище середнього в усіх ключових показниках гри півзахисника.

Центральний півзахисник – Жоржиньо (Італія)

Є поняття – стилеутворюючий гравець. У «Скуадри Адзури» наразі це саме бразильський «оріундо». Жоржиньо зв’язує лінії, виконує колосальні обсяги бігової роботи (із 84,7 км найкращий на турнірі в цілому). Від нього залежить темп, напрям і ефективність переходу між володіннями м’ячем. Він – як камертон самої гри команди Манчіні. Жаль тільки, золота медаль буде для нього гіркою через промах у серії.

Лівий центральний півзахисник – Педрі (Іспанія)

Це не далеке майбутнє, а сучасність світового футболу найвищого рівня. Поки наші гранди утримують на контракті 25-річні непорозуміння, все ще вважаючи їх перспективними, 18-річний Педрі відіграє ключову роль у тактичних побудовах збірної Іспанії. Здається, в Луїса Енріке він відповідає за все – він пропускає через себе всі передачі, видає низку розрізних і проривних передач, а тому закономірно значиться на початкових фазах відразу кількох результативних передач своєї збірної.

Нападник – Кріштіану Роналду (Португалія)

Можна багато говорити про ігровий егоїзм Кріштіану, кинуту капітанську пов’язку та постійне перетягування гри на себе від штрафних до завершення з гри – проте Роналду безперечно небайдужий, такий же спраглий до трофеїв, як і на початку кар’єри, а тому однозначний лідер своєї збірної. Справа не лише в 5 голах і 1 гольовій передачі (це, до речі, лідерство на турнірі за «гол+пас») – Кріштіану Роналду просто витягнув свою збірну з «групи смерті», настільки великим було його бажання захистити здобутий титул.

Нападник – Харрі Кейн (Англія)

Вражаючий турнір від Кейна, якого звикли вважати «форвардом внутрішнього вжитку» без шансів на трофеї. Забив чотири м’ячі, хоча значно розширив діапазон дії та відповідальності центрального нападника – часто опускався нижче третьої третини, видавав неймовірні за задумом і виконанням розрізні передачі – часто саме вони робили різницю в атаці англійської збірної. Боєць від першої хвилини турніру до заключної.

Нападник – Патрік Шик (Чехія)

Після італійського періоду він перезавантажив кар’єру в Бундеслізі. Зараз форвард Байєра видав зразковий турнір – і ми говоримо не тільки про гол із центру поля. Шик був найбільш небезпечним нападником змагань – пробивав по воротах дев’ять разів (на рівні з Моратою і навіть більше за Роналду, що саме по собі нонсенс). Багато в чому витягнув чеську збірну на таку висоту, як чвертьфінал.