Руслан Степанюк: «Фани відразу попередили: «Коли заб’єш, біжи до фан-сектору»

Любомир Кузьмяк
Любомир Кузьмяк
Просмотров 22501
1 голос
Руслан Степанюк: «Фани відразу попередили: «Коли заб’єш, біжи до фан-сектору»
Руслан Степанюк, фото ФК Ворскла
0
0
Комментариев 0

На старті сезону головний дует українського футболу сформувався у Полтаві. Руслан Степанюк та Олів’є Тілль демонструють дивовижне взаєморозуміння. Степанюк, найкращий бомбардир ліги на даний момент, усі чотири голи забив з передач Тілля.

В інтерв’ю FanDay Руслан розповів про особливий зв'язок з люксембурзьким легіонером, перемогу над ПФК Львів у попередньому турі та болісний виліт з єврокубків. 

- Одразу після гри з ПФК Львів ви сказали, що розумієте Олів’є Тілля з пів погляду. Хоча, коли віддавали гольову передачу на партнера, здається, взагалі не дивилися на нього.

- (сміється) Насправді ще до передачі я помітив, що Олів’є перебуває позаду мене. До того ж він завчасно крикнув, попросив пас. Хай там як, але гольову передачу фактично віддав не я, а захисник. Якщо б я дав сильніше, то, можливо, записав би до активу чистий асист.

- Як ви комунікуєте з Тіллем?

- Він раніше грав у Росії, тому доволі добре знає російську. На жаль, моя англійська далека від ідеалу - це моя проблема.

- У вас, скоріше, робочі відносини чи за межами поля також тісно спілкуєтеся?

- Мабуть, перший варіант - у нас більше робочі відносини.

- Якщо під час гри трапляються спонтанні комбінації, то четвертий гол Ворскли збоку виглядає, як заготовлений розіграш «стандарту». Очікували, що Тілль виконає черпачок?

- Якраз ні, все трапилося спонтанно. От чому я сказав, що розумію Олів’є з пів погляду. Позиція захисників ПФК Львів була такою, що утворилася зона. Я поглядом показав Тіллю, що готовий вбігати і можна спробувати закинути сюди. Він віддав, я побіг. Усе ідеально склалося.

- Після свого другого взяття воріт ви направилися до фанатів і продемонстрували емоційний жест, натякаючи на те, хто у домі господар. Що кричали у той момент?

- Якщо чесно, то вже не пам’ятаю. Просто перед грою мені написав один зі знайомих фанатів і попросив: «Коли заб’єш гол, то підбіжи до фан-сектору. На тебе тут усі дуже чекають». Я пообіцяв, що зроблю це, тому навіть не виникало інших варіантів для святкування. До мене добре ставляться у Полтаві, хочу завжди тішити вболівальників яскравою грою.

- По рахунку ви доволі легко перемогли львів’ян, які з квітня не пропускали стільки голів в одному матчі.

- Нас дуже серйозно налаштовували на цей двобій, адже ми знали, що це хороша бойова команда з класним тренером. Однак коли ми забили два швидких голи, стало набагато легше грати. Після третього залишалося тільки засушити гру.  

- За минулий сезон ви забили 7 голів у Прем’єр-лізі. Тепер за підсумками трьох турів ви перевершили половину свого показника. Справа у ще краще налагодженій взаємодії з лінією півзахисту чи у зміні позиції?

- З відходом Влада Кулача тренер використовує мене на вістрі атаки. Раніше у всіх командах я діяв на позиції другого нападника, інсайда. Починаючи з цього сезону я граю безпосередньо на завершальній стадії атак. До того ж Тілль віддає якісні передачі, а мені вдається забивати. 

- Виліт з єврокубків від КуПСа був занадто болісним, щоб швидко про нього забути. Чи з’ясував колектив, у чому ключова причина невдачі?

- Це вже історія, хоча я вважаю, що ми усі винні у тому, що не пройшли далі. Думаю, кожен покопався у собі, зробив висновки. Не вважаю, що ми програли по ділу. Скоріше, нам трохи не пощастило. Не хочеться ухилятися від відповідальності, однак можна згадати суперечливі рішення суддів. На виїзді переграли фактично дві хвилини, вдома при 2:1 рефері не ставить залізний пенальті. Не хочу виправдовуватися. Якщо комусь хочеться, щоб ми програвали і засмучувалися через це - не дочекаються. Ми ставатимемо сильнішими і йтимемо далі. Хочемо знову потрапити у єврокубки. 

- Коли поєдинок з фінами у Полтаві наближався до завершення, камера вихопила ваше обличчя на лаві запасних. Про що думали після заміни?

- Було спустошення та нерозуміння того, як це все сталося. Реально просто порожнеча на душі. 

- Повернімося до більш приємного. Ви є лідером гонки бомбардирів УПЛ. Задумуєтеся про те, щоб у другому сезоні поспіль найкращим голеадором чемпіонату став представник Ворскли?

- Насправді у мене немає таких амбіцій, це не головне. Байдуже, хто забиває. Ми провели тільки три тури - попереду ще увесь чемпіонат. Звичайно, я прагну забивати і перемагати. Проте більше мрію про те, щоб Ворскла боролася за медалі у цьому сезоні. 

- У наступному турі на вас чекає зустріч з Вересом. За вивіскою це ваша колишня команда, за наповненням - зараз у Рівному нові виконавці, з якими ви разом не грали. І все ж чи буде ця гра особливою для вас, зважаючи на зустріч з рівненськими вболівальниками?

- Безперечно. Верес - це не те, що не чужа, а навіть рідна для мене команда. У Рівному я зустрів свою дружину, ми створили там свою сім’ю, там народилася моя донька. Тільки з теплими емоціями ставлюся до Вереса, проте я є гравцем Ворскли і усі думки пов’язані з бажанням перемогти у майбутньому матчі.

Комментировать могут только зарегистрированные пользователи.