Скрипник втягнувся, а Зоря навчилася. Час виграти трофей

Ігор Бойко, коментатор каналу Setanta Sports Ukraine, пояснює, чому саме зараз Скрипнику вже час щось виграти з Зорею.

Віктор Скрипник був українським футболістом, але ніколи не був українським тренером.

У віці 27 років він виїхав до Німеччини, повернувшись до України майже в 50. Як гравець він формувався в Дніпрі та запорізькому Металурзі наприкінці 80-х - початку 90-х років минулого століття, але його тренерська освіта та становлення пройшли в Німеччині.

Читайте также Не нападник і не опорник. Яку позицію треба підсилити Динамо в першу чергу

Коли Скрипник прийняв запрошення Зорі, то було дивно, чому німецький тренер захотів їхати до Прем'єр-ліги. Якби у нього були інші кращі варіанти, то він навряд чи вибрав цей, проте ж Скрипник не відразу після роботи головним тренером Вердера повернувся до України.

З Вердера він був звільнений ще в 2016-му році, й відтоді отримав лише одне запрошення, яке погодився прийняти, а це означає, що одне, яке його більш-менш задовольнило - з латвійської Риги. Тобто, Зоря для нього була кроком вперед.

Можливо, деякі фірмові моменти українського футболу Скрипник призабув, проте відразу він взявся за роботу, яку належить виконувати саме тренерам. За ці два роки в Зорі ще більше запитань виникає: навіщо він сюди приїхав, що він тут робитиме та що він й досі тут робить?

Скрипник очолив дуже тренерську команду, що зазвичай буває, коли один наставник працює сім років. Юрій Вернидуб мав успіхи в Зорі. Він очолив Зорю в зоні вильоту, а потім вона грала в груповому раунді Ліги Європи. Велика заслуга Вернидуба в тому, що Зоря пережила від'їзд з Луганська та залишилася успішною. Мова тут про команду.

Вернидуба називали найкращим тренером України. Його особисто та його команду поважали за характер, боєздатність, вміння рости та розвиватися за непростих умов. Із Зорі до Європи виїжджали Малиновський, Лунін та Караваєв.

Проте Скрипник за ці два роки змусив забути Вернидуба. Безперечно, не в сенсі викреслити його з пам'яті, а відправити на другий план його досягнення. Вернидуб став перегорнотую сторінкою, а не тією, куди постійно повертаються, аби перечитати.

Якщо говорити грубо, то Скрипник - кращий тренер, ніж Вернидуб.

В контексті українського футбола тренерів поділяють на вітчизняних та європейських. Вернидуб не був тим тренером, хто всього добився та не хоче вчитися. Навпаки, він їздив на стажування, читав літературу, слідкував за світовими тенденціями. Він був тренером сучасним, але при цьому з вітчизняним мисленням.

Вернидуб дивився на те, як роблять інші, але не вірив, що в наших умовах можна створити те саме. Його команда грала у простий футбол, де концентрація, самовідданість та правильне виконання звичайних речей мали головну роль.

Читайте также Форвард Зари назвал фаворита в финальном поединке Кубка Украины против Динамо

Стандартний набір фраз тренера в такому випадку: в захисті - суворіше,  в атаці - швидше; в захисті - вужче, в атаці - ширше; в захисті - простіше, в атаці - більше передач до штрафного.

Зоря Вернидуба отримала прізвисько Мужики, яке потім перекочувало й далі на теперішню команду, хоче це десь несправедливо, адже мужики - це саме про команду Вернидуба. Це не лише про поведінку, харизму та характер, а ще й про стиль гри, який виходив із усіх цих речей.

Скрипник - не український тренер. Й у нього абсолютно інший тип мислення. Він відразу почав впроваджувати речі, які б й Вернидуб не проти був використати, але він не вірив, що це спрацює.

У Скрипника не було цього вибору: вірити чи не вірити. Це був його метод, який він використовував, не знаючи реалій. Він не міг інакше.

Не варто оцінювати навіть двома роками, вже через два місяці було очевидно, що Скрипник побудував свою власну систему, перетворивши Зорю на іншу команду, свою.

Тепер Зоря грає у набагато більш складний футбол зі схемами, важкими тактичними завданнями та використовує для виконання цих завдань м'яч. В українському футболі часто м'яч не потрібен, коли мова йде про тактичні завдання, й важливо перекривати зони та зупиняти суперника. У Скрипника тактикою є не лише оборона власних воріт, але й атака.

Читайте также Забарний, Сирота, Попов: якою буде основна пара центрбеків Динамо?

Важливим моментом для кожного тренера є вміння розвивати гравців. Про досягнення Вернидуба говорять якраз Лунін, Малиновський та решта, яких саме в Зорі побачили. У Скрипника в активі немає таких прикладів, проте фактично кожен гравець, який грав у цього тренера в складі Зорі говорить, що він багато чого навчився.

За підсумками першого сезону Богдан Михайличенко та Євген Чеберко поїхали до Європи, Олександр Тимчик та Богдан Лєднєв повернулися до Динамо.

Найкраще демонструють прогрес ті, хто два сезони грає в команді. Владислав Кочергін ще в Дніпрі показував талант, але до нього важко було знайти підхід та призначення. За ці два роки він виріс до одного з найкращих хавбеків чемпіонату України. Приналежність до команди змушує шукати в ньому нового Малиновського.

Розкрився ще один талант, якого не могли розкрити - Олександр Кабаєв. Знайшли себе Владлен Юрченко та Дмитро Іванісеня, які в юні роки вважалися великими талантами.

Найкраще показує та словесно передає ефект від роботи зі Скрипником син Юрія Вернидуба Віталій, якому вже 33 роки. Коли влітку 2020-го року були розмови про те, що Дніпро-1 може перехопити Скрипника, то Вернидуб став одним з тех, хто звернувся до власника Зорі Євгена Геллера, аби він взяв це питання під свій контроль.

Насправді, тоді були серйозні сумніви в тому, що Скрипник залишиться. В останньому турі того чемпіонату Зоря, немов спеціально вирішила не боротися за перемогу з Десною, аби ненароком не обійти Динамо.

Читайте также «Відправляли до Туреччини, але зняли з літака». Як Луческу зробив Сидорчука кращим

Якби у Скрипника дійсно було серйозне запрошення від більш солідного чи амбітного клубу, ніж Зоря, то навряд чи він залишився. Значить, не було.

Може здатися навіть, що Скрипник змушений був прийти в Зорю, змушений був залишитися в Зорі, адже хоче працювати головним тренером, а інших варіантів немає. Навіть якщо так й було, то наприкінці цього чемпіонату з'явилося дещо інше враження: Скрипник втягнувся. Він отримує задоволення від того, що команда навчилася грати в його футбол, команда прогресує та знаходиться відразу за лідерами.

Цілком ймовірно, що Скрипник може ставити собі виклики самостійно. Незважаючи на усі моменти, він хоче не лише боротися з Динамо та Шахтерам в окремих матчах, але й на турнірній дистанції.

Бо наче ж може. Наче здатний.

Фінал Кубка України буде якраз чудовим способом офіційно оформити плоди своєї роботи. Трофей саме те, що треба.