«Якщо хтось хоче придбати мою медаль для допомоги нашій армії — звертайтеся!»: бронзовий призер Олімпіади вразив своєю заявою

fanday
fanday
Просмотров 4843
3 голоса
«Якщо хтось хоче придбати мою медаль для допомоги нашій армії — звертайтеся!»: бронзовий призер Олімпіади вразив своєю заявою
Станислав Горуна. Фото: Google
2
0
Комментариев 0

Видатний каратист Станіслав Горуна обороняє Батьківщину в ЗСУ.

Fanday.net ексклюзивно поспілкувався з бронзовим призером Олімпійських Ігр Токіо-2020 каратистом Станіславом Горуною, який наразі знаходиться у Збройних Силах України.

Я звичайний солдат. Що скажуть, то й буду робити

- Станіславе, де ви застали початок війни? Ви довго не могли повірити, що це реальність?

- У ліжку. О 4 ранку я переважно сплю. Так було і 24 лютого. Я відразу зрозумів, що це реальність. Про це говорили досить активно останні тиждень-два. Та ще й до того я розумів, що війна буде. Я в це вірив, бо не може бути така концентрація військ з мільйонними витратами на мобілізацію зі стягненням військ, техніки, людей до нашого кордону. Це не було просто залякуванням, це мало в щось перерости. Я розумів, що назад вони не підуть. Тільки вперед.

- Ви записалися до лав тероборони. Довго вагалися?

- Не так. Я у Львові в листопаді 2019 року підписав контракт із ЗСУ. І я завжди представляв ЗСУ на змаганнях. Тому, коли це все почалося, мені подзвонили з військової частини о 5 ранку. Я швидко зібрався і поїхав до частини для отримання інструкцій щодо подальших дій. З першого дня нам видали зброю та розповіли, що кожен має робити. На дану секунду я знаходжуся у тій частині.

- Як наразі проходить ваш стандартний день? 

- Ранок розпочинається із шикування. Командування перевіряє чи всі на місцях, після чого розставляють наряди. Ми знаходимося у військовій частині і патрулюємо по периметру, вступаємо у добові наряди. Добу стоїмо, а потім відпускають на добу додому виспатися. 

- Вдається?

- Не дуже. Для мене такий режим вперше, тому це незвично. Не спиш під час чергування, ну, може, вдається декілька годин відпочити, підстраховуємо один одного. За ніч виходить відпочити 3-4 годинки, та й то не в комфортних умовах. Але я розумію, що то так треба. Всі міста наразі у стані бойової готовності. Всюди є диверсійні групи, які останнім часом залягли на дно, тому що їх почали викривати, зруйнувавши всі їх плани. Але вони все одно є, тому всі військові об’єкти мають бути під охороною. 

- Можуть і на передову згодом відправити?

- Звичайно! Ми зараз самі собі не належимо. Ми підпорядковуємося старшим офіцерам, які володіють певною оперативною інформацією і приймають рішення. Я звичайний солдат. Що скажуть, то й буду робити. 

Сім’ю відправив до друзів у Будапешт

- Де зараз перебуває ваша дружина та маленький Левчик?

- У перші ж дні я відправив їх до друзів у Будапешт, бо не знав як будуть розвиватися події. Мені спокійніше, коли я знаю, що вони у безпеці. Тепер я не прив’язаний до них, і у будь-якій ситуації можу бути мобільним і пересуватися легко.

- До речі, а Анжеліка Терлюга і Аніта Серьогіна кудись виїхали?

- Серьогіна волонтерить. Виїжджає за кордон і повертається. От привезла тепловізори із Бухареста. Терлюга була в Одесі, але не знаю, чи вдалося їй виїхати. 

- Хтось з ваших друзів-каратистив з інших країн допомагає українській армії? 

- Зазначу, що чемпіонка Європи Галя Мельник служить у частині зі мною. Іноземні каратисти усіляко пропонують свої послуги, селять у своїх квартирах наших людей. Разом із Федерацією ми всіх каратистів звели разом. Багато дівчат і дітей вивезли за кордон, знайшли їм зали для тренувань у різних містах. Таким чином вони хоча б можуть відволіктися від війни.

Не бачу активних дій зі сторони Усика та Ломаченко

- Чимало спорстменів вступили до лав тероборони, але майже ніхто з діючих футболістів не пішов воювати…

- Не можу засуджувати нікого. У кожного своя історія, ситуація... Розумію прекрасно, що війна – це страшно, і всі переживають за себе, свої сім’ї. Кожен відповідає за себе і приймає власне рішення. Хтось вважає, що футболісти багаті і у них солодке життя, але їм є що втрачати і вони намагаються це зберегти. Я також знаю футболістів, які фінансово допомагають армії. Є приклад братів Кличків, багатих та успішних людей, але вони залишилися тут і допомагають. Тенісисти Стаховський та Долгополов були за кордоном, але повернулися до Києва і тут волонтерять. 

- Як Ломаченко відреагував на ваш допис «Вася, ти ї…н» після схрещених рук України ти Росії?

- Та ніяк. Я ж не один, хто йому висловив подібну думку. Він ігнорує, відмовчується і робить вигляд, що нічого не відбувається. Мене це страшно бісить. Будь ласка, їдь собі за кордон, але якщо в тебе є камінь, гвинтівка чи інстаграм, це твоя зброя. Використовуй її. Звісно якщо займаєш якусь позицію. Не можна зараз бути байдужим. У Усика та Ломаченка величезна аудиторія, з якою вони можуть працювати, тим паче з Росії. Якби вони подавали більше правильних меседжів, то та аудиторія їх слухала б. Я не бачу з їх сторони активних дій. Вони можуть грошима відкуповуватися, але свою позицію ніяк не проявляють.

- Ви могли повірити, що в Росії настільки зомбовані люди, що 200-250 тисяч прийшли підтримати Путіна до «Лужників»?

- Вони не лише зомбовані, а й продажні. У них дуже примітивне мислення, не кажучи що вони меркантильні. Туди зігнали масово студентів за залік і працівників комунальних та державних підприємств. У них все чемно. Пішла вказівка зверху і всі як стадо поперлися на стадіон. Вони ж також ведуть у себе інформаційну війну, проплачують блогерів та медійників. 

Хоча взагалі є питання, чи все це дійство відбулося? Багато виникло питань з технічною стороною трансляції. Плюс були помічено, що використовували в трансляції кадри з попередніх мітингів. І як завжди, одні й ті сам люди, що виглядає дуже підозріло. Як би там не було, але вони закопують себе все глибше й глибше. 

- Вас лякає, що Путін може застосувати хімічну зброю, коли остаточно зрозуміє, що програє війну?

- Хімічну, ядерну. Таке реально може статися. Хоча є надія, що не він один прийматиме такі рішення і знайдуться адекватні люди, які не допустять того. Бо то й для них буде занадто. Страшно, бо проти того воювати не можливо. Можна воювати з їх ідіотами, а з радіацією ти не повоюєш. 

- Якої смерті ви б побажали Путіну?

- Я бажаю йому не смерті, а страждань до кінця життя. Все, що могло б йому завдати болю: почергово використати всі засоби. 

- Яким ви бачите закінчення війни?

- Уже не за горами той час, коли ми повністю перейдемо у контрнаступ. І тоді нам пряма дорога на Москву, спалити Кремль та повернутися додому. 

З Олімпіадою по інтенсивності та напрузі можна порівняти хіба що війну

- Є надія, що після війни Україна вже більше не буде олігархічною країною і зникнуть усі ці Ахметови, Коломойські, Пінчуки та ін?

- Я в це не вірю. Вони все одно залишаться. У них є важелі і вони матимуть вплив й надалі. Інша справа, що тепер наша влада має шалений карт-бланш і зможе впливати одностайно на всі процеси. Як мінімум, ніхто з олігархів не зможе вставляти Зеленському палки у колеса. У нього є повна довіра й підтримка народу. Себто він зможе не дати олігархам повністю впливати на стан справ у державі.

- Ще до війни ви сказали, що років через десять хотіли б стати президентом України. Може не варто, то ж постійний стрес?

- Варто! Я сподіваюся, що до того часу все вже буде нормально в країні. Найкритичніші та найболючіші моменти ми маємо пережити і за цей час все налагодиться. А я в свою чергу дозрію й наберуся досвіду як політик. 

- У листопаді ви сказали, що ще рік точно виступатимете в карате. Війна планів не змінила?

- Вона могла б на них вплинути, якби пішла за планами Росії. Я довіряю нашому командуванню і тим прогнозам, які нам озвучують, що за найближчий місяць активна фаза війни припиниться. Всі ці облоги ще триватимуть місяць, а потім наш контрнаступ відсуне їх до кордонів і Україна буде повертатися до нормального життя. 

- Восени ви приймали участь у проекті «Танці з зірками». Це був не менший виклик, аніж участь на Олімпіаді? 

- Це зовсім інший досвід. Однозначно було дуже складно. Це було щось нове і незвичне, тому було багато стресу та нервів. По інтенсивності та напрузі з Олімпіадою нічого не порівняти. Хіба що війну.

- Якби вам запропонували продати олімпійську медаль заради допомоги армії – погодилися б?

- Звичайно! Я просто не знаю, як то оформити. Якщо хтось хоче придбати – будь ласка, звертайтеся! Результат зафіксований! Медаль – це просто кусок металу.

Валерій ПРИГОРНИЦЬКИЙ

Комментировать могут только зарегистрированные пользователи.